ЛІТО - ЧУДОВА ПОРА!

Літо – час оздоровлення дітей. Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей дошкільних закладів.
В нашому садочку літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.
Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур: 
· системність,
· послідовність, 
· регулярність, 
· урахування стану здоров’я та 
· емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур

План роботи

ЗДО №50 "Перлинка"

 на літній оздоровчий період

2023 рік   

                            Завдання роботи ЗДО на літній оздоровчий період 2023 року:

1.     Спрямувати діяльність закладу на організацію змістовного, різноманітного буття з метою оздоровлення дітей, забезпечення їхнього активного відпочинку, закріплення, уточнення, розширення запасу набутих упродовж навчального року знань, уявлень про навколишній світ і самих себе, збагачення досвіду застосування практичних умінь, навичок  дітей у процесі різних видів діяльності: рухової, ігрової, пізнавальної, комунікативно-мовленнєвої, художньої, предметно-практичної тощо

2.     Значну увагу приділяти плануванню і проведенню освітньої роботи з безпеки життєдіяльності дітей: правил дорожнього руху, поведінки на вулицях, у транспорті, при зустрічах з незнайомими людьми, безпечної поведінки під час відпочинку на сонці, воді, у лісі, користування електричними і газовими приладами, запобігання харчовим отруєнням і кишковим інфекціям та ін.

3.     Загартувальні процедури здійснювати на майданчиках з використанням стаціонарного і виносного обладнання, забезпеченням дітей необхідним одягом, взуттям, головними уборами та дотриманням норм температурного режиму, тривалості процедур, їх оптимального місця у розпорядку дня

4.     Забезпечувати оптимальну рухову активність дітей упродовж усього дня, створювати активний руховий режим, який передбачає поєднання у раціональній кількості, послідовності й тривалості різних форм роботи, пов'язаних з руховою активністю: ранкова і гігієнічна гімнастика після денного сну, щоденні фізкультурні заняття, музичні заняття, рухливі ігри, спортивні вправи та ігри з елементами спорту, прогулянки-походи (дитячий туризм), екскурсії, цільові прогулянки за межі дошкільного відділення, праця, самостійна рухова діяльність, фізкультурне дозвілля та ін.

МУЗИЧНІ РОЗВАГИ НА ЛІТО

СПОРТИВНІ РОЗВАГИ НА ЛІТО

РОЗПОРЯДОК ДНЯ

РОЗПОРЯДОК ДНЯ

для дітей дошкільного віку

в літній період

 2023р.

РОЗКЛАД ЗАНЯТЬ НА ЛІТО

                               Орієнтовний розклад занять спеціально --організованої  діяльності на літній оздоровчий період 2023р. по ЗДО №50 "Перлинка"

Для дітей віком від 3до 4-х років проводяться заняття тривалістю не більше 15 хв. фізкультура-15-20 хв.

Затверджено:

директор ЗДО №50 «Перлинка»

_______ О.М.Кирсань

  Орієнтовний розклад занять спеціально --організованої  діяльності на літній оздоровчий період 2023р. по ЗДО №50 "Перлинка"

Для дітей віком від 4 до 5-ти років проводяться заняття тривалістю 20 хв., фізкультура-20-25 хв.

Затверджено:

 Директор ЗДО №50 «Перлинка»

_______ О.М..Кирсань

 Орієнтовний розклад занять спеціально --організованої  діяльності на літній оздоровчий період 2023р. по ЗДО №50 "Перлинка"

Для дітей віком від 5 до 6-ти років проводяться заняття тривалістю 25 хв. фізкультура-25-30 хв.

КОРИСНІ ПОРАДИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ

Чим зайняти дітей влітку?

       Літо - прекрасна пора і відмінна можливість, щоб відпочити, оздоровитися і весело провести час в компанії зі своєю дитиною. Однак, це все можливо тільки за умови, що батьки заздалегідь продумають всі організаційні моменти і грунтовно підійдуть до питання, чим зайняти дитину влітку.

 Як правило, наприкінці навчального року вчителі і вихователі проводять консультації для батьків на тему: чим зайняти дітей влітку. Але якщо ви з якихось причин пропустили лекцію, ми запропонуємо вам кілька не менш цікавих ідей для організації дитячого дозвілля.

Чим зайняти дитину влітку в місті?

       Залишаючись в полоні мегаполісу, можна непогано провести час. Отже, давайте поміркуємо, чим зайняти дитину влітку в місті. Пляжі, міські парки, стадіони, спортивні майданчики – не потрібно говорити, що влітку дитина повинна проводити якомога більше часу на свіжому повітрі.

 Навіть якщо батьки змушені весь день проводити на роботі, ввечері і на вихідних потрібно вибратися на прогулянку або пікнік. Якщо ви проживаєте поблизу водойми чи річки, обов'язково увечері сходіть на пляж. За день водичка добре прогріється, а сонечко вже не буде таким палючим. Словом, всі умови, для того щоб малюк міг вдосталь накупатися і добре провести час разом з батьками.

 Якщо піти на пляж не представляється можливим, можна обмежиться прилеглим парком або дитячим майданчиком. А щоб вам не довелося ламати голову, чим зайняти дитину на прогулянці влітку, візьміть з собою необхідний дитячий ігровий інвентар.

 Ролики, самокат, велосипед, бадмінтон – вірні помічники батьків в організації корисного дозвілля малюка будь-якої вікової категорії.

 Для жителів великих міст особливо гостро стоїть питання, чим зайняти дітей на вулиці влітку, оскільки не завжди поблизу від будинку можна знайти дитячу спортивну площадку або парк. У таких випадках доцільно поцікавитися про наявність центрів дитячого дозвілля і творчості.

 На вихідних розважальну програму можна урізноманітнити поїздкою в ліс, походом в зоопарк. У цьому випадку питання, чим зайняти дітей на природі влітку також передбачає безліч відповідей. Все залежить від фантазії батьків і погодних умов. Можна просто поспостерігати за тваринами у літніх вольєрах, розповісти малюкові про оточуючих його рослинах, намалювати карту подорожі, наприкінці якого дитини буде чекати сюрприз.

 Тепер, коли з вечірніми і вихідними прогулянками ми розібралися, торкнемося іншого, не менш актуальної теми, чим зайняти дітей влітку вдома. Зрозуміло, коли батьки на роботі, їх дитина надано сама собі. Напевно ви помічали, що деякі школярі, незважаючи на спеку і негоду, цілими днями маються у дворах, інші ж дні на проліт просиджують за комп'ютерами. Якщо ні перший, ні другий варіант для вас, як для дбайливих і відповідальних батьків не прийнятні, кожен день залишайте дитині кілька «ну дуже важливих доручень. Також можна урізноманітнити будні школяра читанням цікавих книг. Не забувайте про дитячі літні табори при школах – це далеко не найгірший варіант, у всякому разі без нагляду і справи дитина там точно не залишиться.

Чим зайняти дітей на дачі влітку?

 Дача – це не просто домашні овочі і фрукти, але й чудова можливість весело і з користю провести літні канікули. До речі, багато педіатри впевнені, що заміський будиночок – це найкраще місце для оздоровлення дитини. Відповідаючи на питання, чим зайняти дітей на дачі влітку, можна запропонувати батькам:

* зайнятися заготівлею, не тільки консервації, але й матеріалу для виробів;

*  посадити разом з малюком, його особистий міні-город. Нехай дитина вирощує там швидкорослі рослини і квіти, напевно таке заняття подарує йому масу задоволення;

*  вибрати день і відправитися на риболовлю або пікнік;

* долучити дитину до фотомистецтва, а по закінченню літнього сезону зробити фото-колаж;

*  кожні вихідні влаштовувати тематичні дитячі вечірки, звичайно, це можливо, якщо у дитини вже з'явилися свої друзі «по дачі».

ПІСОК  ЯК  МАТЕРІАЛ  ДЛЯ  РОЗВИТКУ  ТВОРЧОСТІ  ТА  НАВЧАННЯ

         Сьогодні дуже популярним став метод sand play, що з англ.. дослівно означає «піскова гра». Власне, це той метод, завдяки якому дитина з піску і невеличких фігурок будує свій індивідуальний і неповторний світ у мініатюрі. Граючись, вона виражає на піску те, що спонтанно виникає в її свідомості. Літо дає в цьому напрямі неабиякі можливості. Багаторічна практика свідчить, що ігри з піском позитивно впливають на емоційне благополуччя дітей. А з огляду на те, що це найулюбленіші ігри дітей, ми. Педагоги та батьки, маємо максимально використовувати їх з розвивальною, навчальною та колекційною метою.

         Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмілою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати.

         У пісочниці створено оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу дитини, активізації її просторової уяви, образно-логічне мислення, тренування дрібної моторики рук. Під час колективних ігор вона усвідомлює морально-етичні норми, у неї формується гармонійний образ світу.

         Дорослі можуть бути впевнені: якщо у дитячому пісковому господарстві все гаразд, то й на душі у дитини панує спокій і гармонія.

Дуже яскравий вид робіт для дітей – малювання на піску та малювання кольоровим піском. Це не просто розвага, гра, вміння відтворювати навколишній світ. Малювання сприяє гармонійному розвитку дитини та формуванню таких вагомих якостей особистості, як самостійність і креативність. 

Одним із давніх способів малювання є малювання на піску і одним з порівняно нових – малювання піском. 

МАЛЮВАТИ НА ПІСКУ  можна паличкою, камінчиком чи будь-яким іншим придатним для цього предметом. Але найдоцільніше малювати пальчиком. Малювання пальчиками на піску є корисним для дітей будь-якого віку: у них розвивається дрібна моторика, гнучкість та чутливість. У формі малювання на піску дитина розслабляється, у неї зникають страхи, комплекси, розвивається впевненість у собі.

Зацікавити малюванням на піску можна і дітей з порушення розвитку. Ігри з піском є ефективним методом психологічної допомоги такій дитині.

МАЛЮВАТИ ПІСКОМ можна вже з дітьми раннього віку. Для цього слід використовувати трафарет.

Дітям подобається виконувати колективні зображення  на різні теми, зокрема на морські.

Для того щоб малювати кольоровим піском, діти мають оволодіти певними прийомами, докласти розумових і фізичних зусиль. Малюків цікавить процес, їм подобаються сліди, який залишає кольоровий пісок на папері.

Сухий і мокрий пісок можні використовувати практично на всіх заняттях. Адже на піску можна ще й писати. Писати букви і цифри дітям не страшно – це не папір і тут легко виправити помилки.

Діти дуже люблять незвичайні історії і казки, які не лише переносять їх із реального світу у чарівний, казковий, а й розширюють їхній світогляд. Через казку звернену до серця дитини, особливо народну, не спотворену впливом сучасної цивілізації з притаманним їй прагматизмом, діти отримують перший соціальний досвід:  знання про людей, про добро і зло та їх протиборство у людському суспільстві.

Казку на піску можна розіграти,  пересуваючи персонажів у різних напрямках. За допомогою казок на піску добре виховувати дитину, допомагати долати негативні сторони її особистості. Які лише починають формуватися.

Пісочницю, особливо влітку, можна використовувати для закріплення тих знань, що їх отримали діти протягом навчального року.

Після того, як дорослий  підготує обладнання для ігор створить атмосферу доброзичливості, він виконує  роль уважного глядача.

Позиція дорослого – це «активна присутність» (принести іграшки, воду, віднайти необхідні матеріали тощо), а не керівництво процесом. Ігри дітей з піском ніколи не інтерпретують і не обговорюють. Цікаві моменти дорослий може фотографувати для виставок, альбомів тощо.

Заняття з піском поліпшують емоційний стан дітей,  особливо дітей з порушенням розвитку, гіперактивних пісок урівноважує, скутих – розслабляє, тривожних – заспокоює, агресивних – утихомирює. Під час занять і після них усі діти задоволені та виходять з бажанням зустрітися знову.

.....................................................................................................................................

         Організовуючи ігри з піском, варто дотримуватися таких правил: 

• максимально заохочувати творчий підхід і фантазію;
• повністю виключати негативну оцінку як для дітей, так і для результатів їхньої діяльності

……………………………………………………………………………………….

ПІСОК І КАЗКА

Діти дуже люблять незвичайні історії і казки, які не лише переносять їх з реального світу у чарівний, казковий, але й розширюють їхній кругозір. Через казку, звернену до серця дитини, особливо народну, не спотворену впливом сучасної цивілізації з притаманним їй прагматизмом, діти отримують перший соціальний досвід: знання про людей, про добро і зло та їх протиборство у людському суспільстві.

Розповідаючи казку «Колобок», ми разом з дітьми виготовляємо з піску її головного героя. А розігруючи казку «Колосок», «печемо» пиріжки, якими можна всіх «пригостити». Тут і формочки можуть знадобитися, і камінчики для прикрашання. А для Курочки Ряби можна зробити гніздечко, куди вона «нестиме» пісочні яєчка.

Казку на піску можна розіграти, пересуваючи персонажів у різних напрямках. При цьому діти поступово навчаються співвідносити мовлення з діями персонажів і починають самостійно творити, змінюючи сюжет, додаючи нових дійових осіб тощо.

Казки на піску — не лише цікаве проведення часу та приємне й доступне дитині заняття, але й істотний механізм розвитку в дитині тонкого розуміння внутрішнього світу людей, спосіб зняття тривоги і виховання впевненості у своєму майбутньому. За допомогою казок на піску можна виховувати дитину, допомагати долати негативні сторони її особистості, які лише починають формуватися.

Наприклад, жадібній дитині дуже корисно буде розіграти сюжет з «Казки про рибака і рибку» Олександра Пушкіна. У пісочниці створюють «море» — розгрібають пісок, вивільнюючи його дно, пофарбоване у голубий колір, що символізує море, а на його піщаних берегах за допомогою дрібних іграшок розігрують дійство.

Казку на піску може вигадати і сам педагог. Головне, щоб у цих казках завжди добро перемагало зло. Кількість персонажів таких казок має бути невеликою, сюжетні повороти — м'якими, спокійними, гарними. Казки на піску повинні бути емоційними, але такими, що оберігають духовний світ і спокій дитини, не несуть у собі тривожності і страхів. Прикладом може бути така авторська казка на піску:

У пісочній країні (погладьте її долонькою) жив-був піщаний чоловічок. Він жив у печері. Зробіть печеру для чоловічка такою, якою ви собі її уявляєте. Зимою піщаний чоловічок спав у своїй печері, а весною прокидався. Уявімо, що наступила весна. Візьміть необхідні предмети, щоб показати прихід весни (заздалегідь можна приготувати штучні квіти тощо). Яскраве Сонце (його показує дорослий) привіталося з піщаним чоловічком (індивідуально з кожною дитиною виконується ритуал привітання). Яскраве, лагідне Сонце помітило, що він дуже сумний і запитало: «Чому ти сумуєш? (Запитуємо кожну дитину.) Ти, мабуть, сумуєш тому, що живеш один. Отже, тобі треба знайти друга, тоді ніколи не сумуватимеш».Діти, у мене до вас є пропозиція — знайдіть друга для свого піщаного чоловічка і збудуйте ціле піщане містечко.

Роль дорослого в організації ігор з піском

Після того, як дорослий підготує обладнання для ігор, створить атмосферу доброзичливості, він виконує роль уважного глядача. Позиція дорослого — це «активна присутність» (принести іграшки, воду, віднайти необхідні матеріали тощо), а не керівництво процесом. Ігри дітей з піском ніколи не інтерпретують і не обговорюють. Цікаві моменти дорослий може фотографувати для виставок, альбомів тощо.

Заняття з піском поліпшують емоційний стан дітей: гіперактивних пісок врівноважує, скутих — розслаблює, тривожних — заспокоює, агресивних — втихомирює. Під час занять та після них усі діти  задоволені і виходять з бажанням зустрітися знову. І це, мабуть, найголовніше, що дають дітям ігри з піском.

Догляд за волоссям дитини: шпаргалка для батьків

Ірина КАСЯНЧУК
дільничний лікар-педіатр Центру первинної медико-санітарної допомоги № 2, амбулаторії загальної практики — сімейної медицини № 3, м. Хмельницький

      Здорове волосся має привабливий вигляд. Утім, аби воно було таким завжди, сидіти склавши руки не вийде. Навіть у дитини краса та здоров’я волосся залежить від правильного догляду. Поговоримо про це?

       Волосся в дітей дошкільного віку зазвичай тонке, рідке та м’яке. Лише в підлітковому віці воно стає жорсткішим і товщим. Однак якщо в батьків волосся від природи тонке й рідке, то ймовірно, що дитина від них успадкує волосся з такими самими характеристиками. Якщо ж за таким волоссям правильно доглядати з дитинства, шанси мати здоровий вигляд у підлітковому віці в нього є.

Якщо волосся в дитини постійно збивається в ковтуни, які складно розчесати, можливо, у неї захворювання, пов’язане з вродженою патологією волосся. У такому разі порекомендуйте батькам звернутися до лікаря-трихолога чи лікаря-дерматолога. 

П'ять "не" для батьків щодо догляду за волоссям дитини

·         … розчісуйте мокре волосся.

·         … вкладайте дитину спати з мокрим волоссям, а ретельно висушуйте їй волосся перед сном.

·         … заплітайте дитині туго косички та не стягуйте їй туго волосся у хвіст.

·         … відпускайте дитину влітку на вулицю без головного убору.

·         … панікуйте, якщо дитині на волосся потрапила фарба, клей, пластилін, жувальна гумка. Обережно видаліть їх за допомогою гребінця та олії. 

Букет захворювань: як отримати його під час візиту до контактного зоопарку

Ірина Касянчук
дільничний лікар-педіатр КМ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2, амбулаторії загальної практики — сімейної медицини № 3», Хмельницький

ДІЗНАЙТЕСЯ

1.      чим небезпечна котяча подряпина

2.      чи може депресія бути ознакою інфекції в організмі

3.      на який зооноз частіше хворіють чоловіки

4.      за якого захворювання розвиваються фобії та розлади психіки

         Дитина може заразитися інфекціями від тварин будь-де: під час поїздки за місто, прогулянки в парку й навіть у домівці, якщо в ній проживає тварина. Однак у контактному зоопарку ризик захворіти збільшується в рази. Уникнути цього не вийде, адже суть такого зоопарку й полягає у безпосередньому контакті з тваринами — діти годують їх, гладять, тримають на руках тощо. Феліноз, пташиний грип, сальмонельоз, орнітоз, криптококоз, гістоплазмоз, алергійний альвеоліт, сказ — ціла плеяда захворювань, з якими імунна система дитини не завжди може впоратися. Розкажіть про них батькам вихованців, аби в разі зараження вони вчасно помітили симптоми й звернулися по допомогу до лікаря.

ФЕЛІНОЗ

Феліноз (від лат. felinus — котячий), або хвороба котячої подряпини, або доброякісний лімфоретикульоз — це гостре зоонозне інфекційне захворювання, що має чіткий зв’язок із подряпинами або укусами котів. Збудником фелінозу є невеликого розміру паличкоподібна бактерія бартонелла (Bartonella henselae). Джерелом збудника фелінозу є інфіковані коти, зокрема кошенята.

Інфікуватися збудником дитина може під час прямого травмувального побутового контакту через шкіру та слизові оболонки — укуси, подряпини, маленькі садна. А також — у разі потрапляння слини інфікованої тварини на ушкоджені до того ділянки шкіри або кон’юнктиву ока. Сприйнятливість організму людини до збудника захворювання висока. Ризик захворіти посилює слабкий імунітет. Зазвичай на феліноз хворіють діти (75-80% випадків), оскільки саме вони найчастіше активно граються з котами.

Збудник потрапляє до організму дитини через пошкоджену шкіру кінцівок, рідше — голови, шиї, а також слизові оболонки. У місці проникнення мікроорганізм розмножується та викликає запалення. Далі збудник лімфатичними судинами проникає в найближчі лімфатичні вузли, де розмножується й накопичується. Відтак розвивається лімфаденіт, з подальшим склерозуванням лімфовузла. Також можливе його нагноєння з утворенням нориці, виділенням гною, подальшим склерозуванням та формуванням рубця на шкірі. З потраплянням збудника у кров у патологічний процес залучаються печінка, нирки, легені, серце та центральна нервова система. Якщо запалюються кілька лімфатичних вузлів, то захворювання набуває затяжного перебігу — до трьох місяців і більше. Часто на місці подряпини повторно формується папула, підвищується температура тіла. Відтак захворювання набуває хвилеподібного перебігу.

Інкубаційний період фелінозу зазвичай становить від трьох днів до трьох тижнів. На час появи перших симптомів подряпини встигають загоїтися.

Захворювання розвивається поступово. Спершу на місці інфікованої загоєної подряпини виникає невелика, розміром у кілька міліметрів, болісна папула з почервонінням довкола. Якщо подряпини були численними, можливе утворення безлічі таких папул. Потім у центрі папули швидко формується везикула або пустула, на місці якої утворюється тонка кірочка. Вона підсихає та відпадає, не залишаючи на шкірі ані рубців, ані пігментних плям.

Увесь цей процес нерідко минає непоміченим, адже не супроводжується суб’єктивними відчуттями. Місцево дитина може не відчувати дискомфорту, свербіння, або воно незначно виражене. Її загальний стан не порушений. Через 3-14 днів від появи папули в дитини збільшується (5-10 см) найближчий до подряпини регіонарний лімфатичний вузол — ліктьовий, пахвинний, шийний тощо. Також може підвищитися температура тіла до 38,0...41,0 °С. На тлі високої температури розвивається синдром загальної інтоксикації організму, що може утримуватися протягом одного-двох тижнів. Запалення лімфатичних вузлів триває до двох місяців. Через один-шість тижнів після появи регіонарного лімфаденіту в деяких хворих може виникнути скарлатиноподібне або краснухоподібне висипання, що супроводжується свербежем шкіри. Зникає воно через один-два тижні, не залишаючи пігментації та лущення.

У разі появи подряпин або укусів слід обробити ушкоджену шкіру 3%-вим розчином перекису водню, а потім 5%-вим спиртовим розчином йоду або 2%-вим спиртовим розчином брильянтового зеленого. За відсутності перекису водню можна ретельно промити ранку водою з милом.

Феліноз лікують амбулаторно, оскільки захворювання має здебільшого легкий перебіг. Антибактеріальне лікування призначають для запобігання розвитку ускладнень, у разі атипового перебігу захворювання та імуноскомпроментованим дітям. Тривалість курсу залежить від особливостей перебігу хвороби котячої подряпини. Дитина не потребує ізоляції.

ПТАШИНИЙ ГРИП 

Збудником пташиного грипу є вірус грипу підтипу H5N1. Джерело збудника — хворі кури, качки та індики. Вони інфікуються від диких птахів, які можуть не хворіти, а бути лише переносниками інфекції. Вірус пташиного грипу — типовий зооноз. Утім, лікарі виявили поодинокі випадки інфікування від людини до людини.

Інфекція поширюється повітряно-крапельним, фекально-оральним або контактно-побутовим шляхами. Дитина може інфікуватися за прямого контакту із хворими птахами під час догляду за ними; поверхнями, зараженими екскрементами чи секреціями інфікованих птахів або під час вживання сирих чи недостатньо просмажених яєць.

Люди будь-якого віку та у всіх куточках земної кулі сприйнятливі до пташиного грипу.

Інкубаційний період пташиного грипу становить до 7 днів, у середньому 2-3 дні. Захворювання починається гостро з підвищення температури тіла до 39,0...40,0 °С, розвитку виражених синдрому інтоксикації організму та катарального синдрому. Симптоми останнього:

·         біль у горлі;

·         значні серозні виділення з носа;

·         сухий надсадний кашель

·         кон’юнктивіт.

У період розпалу захворювання в патологічний процес залучаються нижні відділи дихальної системи. Зокрема, можуть розвиватися двобічна пневмонія, дихальна недостатність, геморагічний набряк легенів, пневмоторакс. Також вірус пташиного грипу ушкоджує нирки, печінку та нервову систему.

Основна відмінність пташиного грипу від звичайного — стрімкий розвиток захворювання.

Дитину з підозрою на пташиний грип госпіталізують у відділення інфекційної лікарні, а в разі виникнення гострих невідкладних станів — у відділення реанімації та інтенсивної терапії.

САЛЬМОНЕЛЬОЗ

Захворювання спричиняють паличкоподібні бактерії роду Salmonella. Джерелом збудника сальмонельозу, окрім свійських птахів та тварин, є також люди; дикі птахи, зокрема голуби та горобці; гризуни як хворі, так і бактеріоносії. Зазвичай інфікування відбувається харчовим шляхом під час вживання м’яса та яєць птиці, хоча можливе й водним, контактно-побутовим та повітряно-крапельним шляхами. Групу ризику за останнього шляху інфікування становлять діти раннього віку.

Сприйнятливість організму людини до збудника висока. Ризик захворіти посилюють слабкий імунітет і захворювання шлунково-кишкового тракту. Найсприйнятливішими до збудника є діти раннього віку, які відвідують дошкільні навчальні заклади. Вони хворіють у 10-15 разів частіше, ніж діти інших вікових груп та дорослі.

Збудник сальмонельозу поширений усюди. Випадки захворювання реєструють упродовж року, проте зростання захворюваності відзначають у літньо-осінній період.

Інкубаційний період сальмонельозу залежить від клінічної форми захворювання і становить від кількох годин до п’яти-восьми днів. Для типової шлунково-кишкової форми сальмонельозу характерні симптоми, як-от:

·         багаторазове, часто безупинне блювання;

·         здуття живота;

·         біль у правій здухвинній ділянці;

·         водянисті, пінисті, з домішками слизу зелені випорожнення;

·         гепатолієнальний синдром.

Лікують хвору на сальмонельоз дитину як удома, так і в лікарні. Госпіталізують дітей будь-якого віку з важкими й середньоважкими формами захворювання, навіть з легкою формою в разі затяжного чи хронічного перебігу, за наявності ускладнень, супутніх захворювань, обтяженого преморбідного фону.

ОРНІТОЗ  

Збудник орнітозу — бактерія Chlamydophila psittaсi. Для людини його джерелом є не лише свійські птахи — гуси, качки та індики, а й дикі — голуби, папуги та канарки.

Дитина може інфікуватися різними шляхами:

·         повітряно-крапельним — вдихає з повітрям часточки бронхіального слизу хворих птахів;

·         повітряно-пиловим — вдихає дрібні часточки висушеного посліду із пилом;

·         харчовим — вживає забруднені послідом птахів продукти харчування та воду.

Сприйнятливість організму людини до збудника орнітозу висока. У разі побутового інфікування переважають спорадичні випадки захворювання, але й трапляються родинні спалахи. Захворіти на орнітоз ризикують діти:

·         батьки яких працюють на птахофабриках, у зоопарках чи зоомагазинах, розводять голубів чи екзотичних птахів;

·         які живуть поряд із птахофабриками або в сільській місцевості.

Орнітоз має тривалий перебіг та схильність до рецидивів. Інкубаційний період зазвичай триває 5-14 днів. Захворювання починається гостро з підвищення температури тіла до 39,0 °С. У дитини виникають усі симптоми синдрому інтоксикації організму. Вона також може скаржитися на біль у горлі й грудній клітці безсоння та відмовлятися від їжі. Можливі нудота, блювання і рідкі випорожнення або закрепи. На третій-четвертий день захворювання виникає сухий або зі слизовим мокротинням кашель.

Для орнітозу також характерне ураження нервової системи, про яке свідчать:

·         головний біль;

·         адинамія;

·         безсоння;

·         депресія;

·         марення.

У дітей раннього віку можливий розвиток серозного менінгіту з доброякісним перебігом.

Хворих лікують у стаціонарі, оскільки вони потребують ізолювання та дотримання постільного режиму. Повне відновлення організму відбувається лише за два місяці.

КРИПТОКОКОЗ

Дріжджеподібний гриб Cryptococcus neoformans — збудник криптококозу. Дитина може інфікуватися, вдихаючи спори гриба з часточками пилу, через пошкоджені шкіру та слизові оболонки ротової порожнини у разі потрапляння на їх поверхню забрудненого спорами гриба грунту. Основним джерелом інфекції є послід голубів і забруднений ним грунт.

Криптококоз розвивається поступово і має тривалий перебіг. Іноді симптоми захворювання відсутні доти, поки грибок не почне змінювати інфікований внутрішній орган. Спершу хворий скаржиться на головний біль у лобній ділянці, що із часом наростає та поширюється на потиличну ділянку. Відтак виникають інші менінгеальні симптоми:

·         нудота;

·         блювання;

·         ригідність шийних і потиличних м’язів;

·         підвищена чутливість до світла, шуму та дотику;

·         біль під час натискання на очні яблука.

Унаслідок ураження черепно-мозкових нервів може знизитися гострота зору, розвинутися диплопія, нейроретиніт, ністагм, птоз, атрофія зорового нерва, параліч лицьового нерва. Температура тіла підвищується до 38,0 °С. Часом до уражень нервової системи приєднуються ураження дихальної, зокрема двобічна пневмонія із виділенням мокротиння. У разі ізольованого ураження легенів єдиним проявом захворювання може бути біль у грудній клітці.

У разі дисемінованого характеру ураження вогнища інфекції виявляють в усіх органах і системах. Якщо лікар не встановить правильний діагноз та не призначить адекватне лікування, то трагічні наслідки можливі за чотири-шість місяців від дня захворювання внаслідок зупинки дихання.

ГІСТОПЛАЗМОЗ

Збудник захворювання — диморфний гриб Histoplasina capsulatum. Трапляється збудник у грунті та старому посліді птахів, які не чутливі до нього, на відміну від людини, домашніх (псів, котів), свійських (корів, коней) і диких тварин. Забруднений грунт може бути потенційно заразним протягом багатьох років. Дитина може інфікуватися, якщо вдихає пил, що містить спори гриба. Від хворої людини чи тварини до здорової збудник не передається.

Гістоплазмоз є регіональним захворюванням. Найбільше випадків реєструють у країнах із тропічним кліматом. До України збудника можуть занести перелітні птахи. Місця, де дитина найімовірніше може інфікуватися:

·         контактні зоопарки;

·         парки відпочинку і національні заповідники;

·         курники;

·         старі комори.

Проникаючи в дихальну систему, збудник зумовлює множинні вогнища некрозу в легеневій тканині, перибронхіальних ділянках і лімфатичних вузлах. Аналогічні ураження відбуваються в інших органах та системах.

Інкубаційний період захворювання становить 7-14 днів. Зазвичай гістоплазмоз має латентний перебіг, хоча трапляються випадки гострого перебігу за типом гострої респіраторної вірусної інфекції. У хворої дитини підвищується температура тіла до 39,0 °С, вона скаржиться на біль у грудній клітці та слабкість, кашляє. У разі гострого перебігу дитина одужує за два тижні. Захворювання з тяжким перебігом схоже на хронічну атипову пневмонію і триває до трьох місяців.

Також діти хворіють на розсіяну форму гістоплазмозу. Під час огляду лікар може виявити збільшення селезінки й печінки, виразки на слизових оболонках ротової порожнини. Ця форма захворювання може призвести до трагічних наслідків, якщо її вчасно не лікувати.

Хворі на легкі форми гістоплазмозу не потребують призначення протигрибкових лікарських засобів. Лікування охоплює симптоматичну терапію та повноцінне харчування.

СКАЗ 

Збудником сказу є вірус Neuroryctes rabici. Вірус дуже чутливий до дії ультрафіолетових і прямих сонячних променів. Він миттєво гине за пастеризації, кип’ятіння. Спирт, мильний та 5%-вий спиртовий розчин йоду вбивають вірус за лічені хвилини. Джерелом та резервуаром інфекції є дикі та свійські хижі тварини із класу ссавців: лисиці, вовки, пси, єноти, скунси, шакали, пацюки, щури, кажани-вампіри та інші хижі тварини.

Дитина може інфікуватися контактним або раневим шляхом. Це смертельне захворювання, яке виникає в результаті потрапляння збудника сказу разом зі слиною хворої тварини під час глибокого укусу чи подряпини або через слизові оболонки людини.

Сприйнятливість до збудника загальна. Дещо частіше хворіють чоловіки. Серед тих, хто контактував із вірусом, лише 15-30% захворіє на сказ, однак кожний з них помирає. Інкубаційний період у інфікованої сказом людини триває від семи днів до року, найчастіше ж він сягає 77-90 днів. Тривалість залежить від місця укусу, локалізації та тяжкості, виду тварини, яка вкусила. У цей період відбувається процес антитілоутворення, але титр антитіл наростає повільно й досягає показника, достатнього для нейтралізації збудника вже після загибелі хворого. Згодом виникає справжнє захворювання з трьома послідовними стадіями розвитку:

·         провісників;

·         збудження;

·         клінічних проявів.

На першій стадії, яка триває від одного до трьох днів, людина починає відчувати тягнучий біль, печіння і свербіж у місці укусу, рубець запалюється і припухає. Виникає субфебрилітет (температура коливається в межах 37,0...37,3 °С, але не перевищує їх). У хворого погіршується апетит і сон, виникають типові порушення психіки. Зокрема, безпричинний страх, туга, депресія, галюцинації, підвищена чутливість до звукових і світлових подразників, турбують жахливі сновидіння. Усе це супроводжує слабкість, сухість у роті, підвищена пітливість, біль у горлі, нудота, блювання.

На стадії збудження наростає неспокій, прогресують порушення психіки, з’являється надмірна рефлекторна збудливість центрів ковтання і дихання (дихання поверхневе, за участю всієї допоміжної мускулатури). Хворого мучить пітливість, рясна слинотеча та спрага, але коли він хоче попити, виникають судоми м’язів глотки і гортані, вони спотворюють обличчя людини. «Візитівкою» сказу є патогномонічний синдром — гідрофобія. Вона провокує судомні напади за одної лише думки про воду. Також прогресують аерофобія (судоми від руху повітря), фотофобія (яскравого світла), акузофобія (голосної розмови чи сильного звуку) та гіперестезія (холодного дотику до шкіри). Між нападами людина стає адекватною, може попереджати про них. Температура тіла часто досягає 40,0...41,0 °С. Ця стадія зазвичай триває дві-три доби, рідко — шість.

Третя стадія триває від 12-24 годин до трьох діб. Напади збудження згасають — різко ослаблюються чутливість і рухова функція, припиняються напади фобій та судом, дихати стає легше. Виникає параліч, що починається з ніг, хворий лежить нерухомо, обличчя синюшне, риси обличчя загострені, усе тіло вкривають краплі поту, надміру розширені зіниці перестають реагувати на світло.Температура тіла підвищується до 42,0 °С.

Якщо дитина захворіла на сказ, її негайно госпіталізують. Лікувальні заходи спрямовують на зменшення страждань пацієнта, адже це захворювання завжди завершується смертю.

Запобіжні заходи охоплюють курс імунізації проти сказу та постконтактну профілактику. Дитині після укусу тварини негайно і ретельно промивають рану водою з милом, мийним засобом або іншими речовинами, що вбивають вірус сказу щонайменше 15 хв. Одразу накладають стерильну пов’язку. Усі подальші заходи здійснюють під наглядом лікаря-рабіолога у травматологічних пунктах чи кабінетах, де є відповідні вакцини та специфічний імуноглобулін. Водночас обов’язково проводять екстрену профілактику правця.

Завжди є сенс у профілактиці захворювань, тим паче тих, які дитина може підхопити від тварин. Дізнайтеся у батьків вихованців, як часто вони водять дітей до контактних зоопарків та оцініть імовірність зараження. Порадьте їм завжди спостерігати за дитиною, коли та знаходиться поряд із тваринами. Якщо після візиту до контактного зоопарку дитині стало зле, порекомендуйте не займатися самолікуванням, навіть якщо температура тіла підвищилася лише до 37,2 °С. Адже підвищена температура тіла може бути симптомом багатьох зоонозів. Нехай звернуться до лікаря-педіатра, який за потреби порекомендує звернутися до лікаря-рабіолога чи іншого фахівця, призначить додаткові аналізи (імунологічний аналіз крові на антитіла, загальні обстеження тощо).

Орієнтовне меню на вихідні та святкові дні (для дітей віком від трьох до семи років)