Кожна родина живе за своїми правилами та традиціями. У великій родині — дитячому садку — також є обов’язкові для всіх правила і традиції. Саме вони допомагають організовувати безпечне та цікаве життя дітей

Шановні батьки!

Просимо вас дотримуватися цих правил і полегшити перше входження вашої дитини у великий світ.

Уявімо ситуацію: ви їдете в маршрутці й читаєте зі свого смартфону. — Дайте мені, будь ласка, свій смартфон, я хочу переглянути новини. Я свій вдома забула, — звертається до вас жінка, що сидить поруч. Дасте? Звісно — ні! Натомість дитину, яка не хоче поділитися з кимось улюбленою іграшкою, напевно кожен другий дорослий присоромить. А насправді вона має право розпоряджатися своїми речами на власний розсуд, і відмовляти їй у цьому праві не можна. У пам’ятці — основні невиправдані батьківські заборони

Запитувати

Плакати

Розпоряджатися власними речами

Говорити «Ні»

Галасувати

Боятися

Мати секрети

Злитися і заздрити

Помилятися

Як уникнути

   Шановні батьки! Сучасний проект №23 "Безпечний світ дитинства" підтриманий 1313 голосами кам'янчан і виборов 5 місце у категорії "Комунальні заклади підприємства та установи". Проект розраховано на забезпечення дозвіллєво-навчальної діяльності дітей дошкільного та шкільного віку. Метою проекту є вивчення культури безпечної поведінки на дорогах, знань правил дорожнього руху. У зв'язку із збільшенням дорожньо-транспортних пригод в Україні та нашому місті зокрема, актуальним є активне залучання до вивчення правил дорожнього руху дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Оскільки в межах мікрорайону обмежена кількість дозвіллєвих майданчиків для дітей, актуальним є встановлення дитячого майданчику з елементами розмітки дорожнього руху саме на території комунального закладу "Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №50 "Перлинка". Це дозволить охопити значну кількість дітей з прилеглих будинків, вихованців дошкільних закладів мікрорайону та молодших школярів  ліцею №13. Найактуальнішим засобом вивчення для дітей завжди була гра з періодичною зміною діяльності, доцільним є встановлення в межах дитячого майданчику дорожніх знаків, світлофорів та майданчику для агітбригади, машини ДАІ, що дозволить дітям вивчити ПДР та згодом успішно користуватись нами на "Великій" дорозі. 197 000 грн. підуть на закупівлю та установку обладнання. Дякуємо всім за підтримку.

             ЗАПРОШУЄМО БАТЬКІВ ЦІКАВО ТА З КОРИСТЮ ПРОВЕСТИ     ЧАС РАЗОМ З МАЛЮКАМИ ПІД ЧАС ВИМУШЕНИХ КАРАНТИННИХ   ЗАХОДІВ

Яку діяльність запропонувати дошкільнику:

ІГРОВА

 Гра завжди бажана для дитини. Вона створює позитивний емоційнийнастрій, на якому всі психічні процеси протікають активно. Ігрова діяльність сприяє і розвитку в дитини навичок, необхідних для самообслуговування й надання допомоги дорослим.

Наприклад, у різних сюжетно-рольових іграх дитина має змогу багаторазово моделювати й закріплювати послідовність прибирання, прання, одягання, прийому їжі, одягання й роздягання (ляльки) тощо.

ТРУДОВА

У дошкільників є бажання самостійно діяти з предметами зі «світу дорослих» — мити посуд, накривати на стіл, підмітати тощо. Тож малюкам неодмінно слід давати посильні трудові доручення. Для дітей це спосіб самоствердження, втілення своїх бажань і можливостей.

У старшому дошкільному віці у дітей з’являється почуття відповідальності за свою роботу, а також новий мотив діяльності — зробити для інших. Дитина проявляє ініціативу, у неї з’являється об’єктивна самооцінка. У цей період діти навчаються працювати разом, розподіляти між собою обов’язки, домовлятися, здійснювати дії так, щоб інший міг їх успішно продовжувати. Залучати дітей до побутової праці важливо, бо під час такої діяльності між дитиною і дорослим встановлюються стосунки реальної взаємодопомоги, координації дій, розподілу обов’язків. Зароджуючись у дошкільному віці, ці стосунки розвиваються й надалі.

ХУДОЖНЬО-ПРОДУКТИВНА

У різних видах художньо-продуктивної діяльності формується незалежність дитини від дорослого, прагнення до пошуку адекватних засобів самовираження. Дошкільники мають змогу втілити свої задуми та реалізувати творчі здібності.

  1. Дивіться   ютуб-канал «Цікава наука»

 https://www.youtube.com/channel/UCMIVE71tHEUDkuw8tPxtzSQ/videos

2. Влаштуйте «сімейні» 3D-тури музеями України

Музеї України просто неба

https://museums.authenticukraine.com.ua/ua/

Національний музей природознавства:

https://naturalhistory.si.edu/visit/virtual-tour

3. Слухайте казки народів світу, озвучені відомими українцями

https://kazky.suspilne.media/list.php

До кожної казки цього проєкту є ілюстрації, які зробили Женя Гайдамака і Маша Фоя. Ці картинки можна завантажити та розмалювати разом з дитиною.

https://kazky.suspilne.media/rozmalyovky.php

4. Розвиваючі ігри з малюками

https://www.youtube.com/user/reverslink/videos

Цікаві ігри для дошкільнят з тваринами

https://www.youtube.com/watch?v=qaaPAlX_xLA

Розвиваючі ігри для дітей по скайпу

https://www.youtube.com/watch?v=IY5zHX-mijc

Розвиваючі ігри для дітей 3-4 років

https://dityinfo.com/rozvitok-ditini/7-rozvivayuchih-igor-dlya-ditei-3-4-rokiv.html

 Сайт «Розвивайка» (для дітей 3-4 років) http://www.kidmade.com.ua/ukr/article/rozvivajuchi-igri-dlja-ditej-vid-3-do-4-rokiv.html

 Дидактичні ігри «Який малюнок наступний»  https://childdevelop.com.ua/worksheets/1950/

Цікава математика для дошкільнят. 

 https://learning.ua/matematyka/doshkilniata/

Вчимо скоромовки

https://www.moirebenok.ua/materialy-na-ukrainskom-yazyke/rozvivayemo-diktsiyu-45-skoromovok-dlya-ditej-vid-2-rokiv/

Незвичні способи малювання

https://shotam.info/chym-zayniatysia-z-dit-my-pid-chas-karantynu-top-5-veselykh-rozvah/

Знайомимося з порами року та назвами місяців

https://youtu.be/fbE5kmaCWOE

Розвиваючі мовні ігри для дітей 3-5 років

https://www.youtube.com/watch?v=8ocueX8_7CU

Розвиваючі ігри-вікторини дітей 3-5 років

https://www.youtube.com/watch?v=ksUyX3TCfwk

Логічні ігри на розвиток міркування та кмітливості дітей 3-4 років

https://www.youtube.com/watch?v=OKK4ltCP028

«Family Простір»: Чим зайняти малечу вдома? Цікаві ігри та розваги для дитини

https://www.youtube.com/watch?v=HpUaC5TDR5I

Розвиваючі ігри для дітей: ТОП-10 корисних розваг

https://lady.tochka.net/ua/66492-razvivayushchie-igry-dlya-detey-top-10-poleznykh-razvlecheniy/

3 корисні гри на Android для дошкільнят. Та трохи про ігри дітей на планшеті

https://gylyajpole.city/read/blog/21643/3-korisni-gri-na-android-dlya-doshkilnyat-ta-trohi-pro-igri-ditej-na-plansheti

5. Готуємо разом з дітьми

Готуємо з дитиною: 5 рецептів для надсмачних канікул

https://1plus1.ua/spring/novyny/gotuemo-z-ditinou-5-receptiv-dla-nadsmacnih-kanikul

Готуємо з дитиною. 7 простих рецептів для будь якого віку

http://www.biscotti-group.com/uk/gotuemo-z-dytynoyu-7-prostykh-retseptiv-dlya-bud-yakogo-viku

6. Мультики українською мовою

https://www.youtube.com/channel/UCQ-E7PHQi8o6gxWUd70HBcQ

Мультик, який навчить дітей назві пальців на руках

https://www.youtube.com/watch?v=oK5Bba0M0us&feature=youtu.be&app=desktop&fbclid=IwAR11QmIdpP1fOGNHE8Xz3YywcsMB9znkuwL55oxT8eqd9vuyZvN2YgImyKI

ПІДПИШІТЬСЯ -  https://goo.gl/uY3Q66і дивіться наші нові відео − https://goo.gl/mseVQ6. Щоб отримувати сповіщення про нові відео − натисніть дзвіночок поруч з кнопкою підписатися.

ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМИ Й ТАТА

• Ставтеся до дитини як до дорослого, рівноправного члена сім’ї зі своїми правами й обов'язками. Доручайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Робіть це лагідно, з довірою: «Який ти в нас уже дорослий, ти чудово справляєшся з миттям посуду».
• Визначте загальні інтереси дитини – як пізнавальні (перегляд улюблених мультфільмів, казок; ігри), так і життєві (участь в обговоренні сімейних проблем).
• Давайте змогу дитині займатися творчою діяльністю -  малювати, розфарбовувати, вирізати, робити аплікації, ліпити, конструювати, - аби підготувати її руку до письма, розвивати творчі здібності.
• Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово навчайте її орієнтуватися в цінах, сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той чи той продукт. Привчайте до самообслуговування, формуйте трудові навички й виховуйте ціннісне ставлення до праці.
• Не лайте, а тим паче, не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте її думку та почуття. На скарги людей з оточення, зокрема вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему».
• Навчайте дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникають у спілкуванні з однолітками й дорослими, допомагайте знайти шляхи їх розв'язання. Щиро цікавтеся думкою дитини. Лише так вам вдасться сформувати в неї правильну життєву позицію.
• Постійно розмовляйте з дитиною. Запитуйте про події, які відбулися з нею протягом дня, - що було цікавого, що їй найбільше сподобалося. При цьому уважно слухайте відповіді,, уточнюйте, ставте запитання, щоб дитина відчувала, що вас це цікавить. Якомога більше читайте дитині і спонукайте переказувати прочитане. Розвиток мовлення – запорука успішного навчання.
• Не залишайте без відповіді жодне запитання дитини - і її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
• Дивіться на світ очима вашої дитини. Адже вміння бачити світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
• Не скупіться на похвалу дитині, навіть авансом. Хваліть словом, усмішкою, ласкою і ніжністю. На скарги дитини про те, що в неї щось не виходить, запевняйте: «У тебе обов'язково все вийде», «Спробуймо разом» або «Спробуй ще раз».
• Формуйте високий рівень домагань і віру в те, що дитина може все. Вірте у свою дитину, допомагайте їй за потреби.
• Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, вони часом не виважені. Завжди обгрунтовуйте дитині свої вимоги.

КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ:

                                                 "ДИТЯЧИЙ САДОК: ДЛЯ ЧОГО ВІН?"

У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.

Група дитячого садка має два основних джерела впливу ‐ це вихователь і самі діти.

Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.

Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?

Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.

Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те,

що 1,5‐2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.

Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:

• працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;

• працювати за інструкцією дорослого;

• прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;

• вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.

Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

   "ДОРОГОЮ ДО САДОЧКА" 

Вранці батьки поспішають на роботу, а діти — ні..

Для переважної більшості батьків довести дитину вранці до дитячого садка (навіть якщо він розташований поруч з будинком чималою проблемою.

Що вже говорити про ті варіанти, коли дитячий садок розташований в іншому кінці міста, куди добиратися доводиться кількома видами транспорту?

Вранці малюки, які не виспалися, вередують, батьки починають нервувати, лаяти їх. У відповідь, діти ще більше хничуть, сльози котяться градом, а якщо ще й погода підкачала, тоді — тримайся! Кепський настрій на цілий день гарантовано! Як зробити дорогу до дитячого садка веселою й цікавою — і для дітей, і для дорослих

Беріть ініціативу у свої руки!

Якщо ваша дитина ще зовсім маленька, ініціативу доведеться брати на себе. Повільно плететься ззаду вас — влаштуйте гру Хто швидше добіжить до... того дерева, лавки, зупинки». Забігає далеко вперед — «Допоможи мені, синочку (донечко), обійти (і калюжі (кучугури, ями тощо)». Повірте, спрацьовує. Крім того, і дитини формується почуття відповідальності за іншого, впевненості в тому, що вона вже підросла і може допомогти мамі, татові, бабусі обійти перешкоди або перемогти в забігу. У дитини кепський настрій — розкажіть казку або історію про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом'ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс тощо. Фантазуйте! Якщо дитина доросліша, нехай продовжить розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвитку її уяви й мовлення.

Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або зіграйте в «Буріме»: нехай малюк скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в яких ці слова римуються. Потім навпаки — ви загадуєте, а дитина «придумує». Наприклад, «бджілка» — «квітка». Один малюк 4-х років склав таке: «Пролетіла бджілка-а-а. І зраділа квітка-а-а!» І нехай спочатку це буде не дуже образно і складно — зате весело! Якщо вам доведеться тривалий час йти пішки, можна використовувати час, проведений в дорозі, з великою користю. Наприклад, помітити кілька кущів і звертати увагу дитини на ті зміни, які з ними відбуваються:

навесні — розпускаються бруньки, потім з'являються листочки; влітку все цвіте; восени — листя жовтіє, сохне і опадає тощо. Потім вдома можна намалювати те, що ви бачите щодня, або вести щоденник спостережень.

Дорогою можна закріпляти з дитиною набуті нею вдома або в садочку знання. Наприклад, якщо дитина недавно ознайомилася з геометричними формами, можна по черзі з нею називати круглі предмети, потім — квадратні. Щойно малюк почав розбиратися в кольоровій гамі — попросіть назвати його предмети певного кольору, але не поспішайте. Нехай малюк засвоїть спочатку один колір, наприклад зелений, і називає предмети тільки ці кольору. За кілька днів — жовтий тощо. Словесний поєдинок.

За нагоди можна пограти з дитиною у «Тварин». Ви називаєте якусь тварину, а дитина у відповідь називає тварину на ту букву на яку ваше слово закінчилося. Наприклад, «вовк — коза». А якщо дитина ще мала, можна просто пограти у «слова» за тими самі правилами, називаючи без обмежень всі предмети, явища і на казкових героїв.

Якщо вам доводиться тривалий час стояти на зупинці в очікуванні транспорту, пограйте у «Фігури». Попросіть дитину показ як стояв би на зупинці зайчик. Нехай стане у характерну для зайчика позу, потім трішки поскаче. Це не тільки пожвавить очікування а й допоможе дитині реалізувати потребу в рухах.      

"РУХОВА АКТИВНІСТЬ ДОШКІЛЬНЯТ"

Рухова активність - природна біологічна потреба людини. Від того, наскільки ця потреба задоволена, залежить подальший структурний розвиток організму. Ця істина відома з давніх часів, сьогодні набуває неабиякої ваги й актуальності. Як не дивно, але у сучасному світі, що перебуває у невпинному русі, самі люди рухаються мало: сидять на роботі, у транспорті, вдома та на відпочинку. Спосіб життя дорослих позначається і на малюках. І навіть у наймолодших трапляються випадки гіподинамії! Малорухливість може бути пов’язана зі станом здоров’я, психологічними проблемами або способом життя в сім’ї.

На жаль, доволі часто батьки обмежують рухову активність своїх дітей, втихомирюючи їх або навіть забороняючи бігати, стрибати, шуміти. Подібні обмеження та заборони аж ніяк не сприяють фізичному і психічному розвиткові дитини, закріпленню рухових навичок, загартуванню та формуванню адаптаційних реакцій до мінливого зовнішнього середовища.

Правильна організація рухової діяльності дітей дошкільного віку - запорука їхнього гармонійного всебічного розвитку та міцного здоров’я. Головний секрет гарного самопочуття дитини - в її активній діяльності.

Дітей варто зацікавлювати різноманітними видами діяльності, пов’язаними з розвитком рухових умінь і навичок:

- облаштуйте у квартирі фізкультурний куточок. Доречно спонукати малят використовувати в іграх доступний фізкультурний інвентар (м’ячі, обручі, скакалки). Наприклад, запропонуйте уявити, що обруч – це будиночок, віконечко, машина, мотоцикл тощо. Зі скакалки можна зробити доріжку, мікрофон, змію абощо. Спочатку варто показувати дітям, які дії можна виконувати з тими чи іншими предметами, пізніше малюки зможуть фантазувати і самостійно використовувати потрібний інвентар;

- щоденно разом із дітьми виконуйте ранкову гімнастику, здійснюйте загартувальні процедури; регулярно виходьте на прогулянки;

- залучайте дітей до виконання основних рухів — вправляйте у ходьбі, бігу, стрибках, повзанні, лазінні, киданні, дотриманні рівноваги тощо;

- разом з дітьми здійснюйте пішохідні прогулянки, туристичні походи;

- грайте в рухливі та спортивні ігри;

- катайтеся разом з дітьми на санчатах, ковзанах, лижах; велосипедах, роликах; грайте у бадмінтон, теніс, футбол, баскетбол, хокей; ігри з м’ячем; стрибайте на скакалці; плавайте та грайте на воді;

"ГРАЙТЕСЯ З ДІТЬМИ"

Недарма, мабуть, вважають, що той, хто в дитинстві багато та захоплено грався, подорослішавши, зможе так само багато та захоплено працювати. Тому не варто зверхньо ставитися до дитячих ігор і вважати, нібито гру та роботу відділяє прірва, звісно, у розвивальному значенні. Адже і ми, дорослі, не завжди помічаємо той момент, коли в нас під руками гра перетворюється на роботу, а робота — на гру: це чудово, якщо людина здатна перетворити на захоплення трудові обов’язки.

Гра — провідна діяльність дитинства. Найважливіша ознака дитячої гри — цілковита захопленість, дитина повністю поринає у гру. Трапляється, що вона забуває про все — їжу, сон, оточуючих, реальне життя. У такі хвилини дитина живе в іншому світі. Крім цього, подібна захопленість доповнюється емоційною насолодою. Тому не варто дивуватися, якщо дитина розлючується, коли дорослі необережно порушують її гру, переривають те, що повинно тривати в її фантазії,— відбувається конфлікт двох світів, двох розумінь серйозності справи. З точки зору дорослих, дитина всього лише грається і вже час займатися кориснішими справами (вечеряти, вмиватися, гуляти тощо). А з точки зору дитини, вона зайнята дуже цікавою роботою, і перш ніж іти кудись, вона повинна її доробити.

 Чого ж діти вчаться під час гри? Насамперед, дитина відкриває власне тіло, світ, знайомиться з речами, їхніми властивостями та призначенням. Гра активізує дитину, тримає напоготові її нервову систему, виробляє імунітет проти прикростей і тиску. Під час гри тренуються рухові здібності, створюються передумови для вправляння у розумових здібностях, дитина вчиться орієнтуватися на площині та в просторі, розширюється її світогляд. І це ще не все: під час гри дитина збагачує також і світ своїх переживань, повторює та знову переживає все приємне та неприємне, що щодня відбувається довкола неї та з нею.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

- обирайте іграшки та ігри, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам та є безпечними для життя і здоров’я ваших дітей;

- купуйте ті ігри та іграшки, які є педагогічно цінними у даному віці;

- оберігайте дітей від ігор та іграшок, пов’язаних із проявами агресії, жорстокості, цинічного ставлення до загальнолюдських цінностей;

- спонукайте дитину до вияву самостійності у доборі ігор та іграшок, поважайте її вибір;

- створіть для дитини власний ігровий осередок, в якому б знайшлося місце для різних видів ігор та іграшок, в тому числі і народних; привчайте підтримувати в ньому порядок;

- виділяйте більше часу на спільні з дитиною ігри, не бійтеся на деякий час повернутися у дитинство;

- розширюйте уявлення дитини про навколишній світ (спостерігайте за явищами та предметами; відвідуйте музеї, театри, установи громадського користування; знайомтеся з різними професіями та ін.), заохочуйте до відображення побаченого в іграх;

- виготовляйте власноручно разом з дітьми ігри та іграшки, пропонуйте їх для ігор;

- цікавтеся досвідом інших батьків щодо виготовлення іграшок власними руками, використовуйте цей досвід у сімейному бутті;

- розповідайте про свої улюблені в дитинстві ігри й іграшки; при можливості познайомте з іграшками, що існували багато часів тому; з цією метою відвідуйте Державний музей іграшки у Києві, місцеві краєзнавчі музеї, виставки народного мистецтва;

- читайте та обговорюйте сюжети казок, характери героїв, навчайте дітей творчо відображати реальні життєві та казкові ситуації;

- влаштовуйте вдома театральні вистави за змістом прочитаного, побаченого або вигаданого сюжету;

- вчіть дитину гратися з іншими дітьми, встановлювати дружні стосунки, дотримуватися правил, поважати партнерів по грі тощо;

- відвідуйте всією родиною дитячі ігрові центри, частіше грайте разом у спортивні ігри на свіжому повітрі, організовуйте ігри з дітьми та дорослими під час родинних, дитячих свят.

 Відомий педагог Б.П.Нікітін визначив"золоті правила" розвивальних ігор, яких слід дотримуватися дорослим. Ось деякі з них:

1. Гра має приносити радість і дитині і дорослому. Кожен успіх дитини - це спільне досягнення. Радійте успіху – це надихає малюка.

2. Зацікавлюйте дитину грою, але не примушуйте її гратися, не доводьте заняття іграми до переобтяження. Утримуйтесь від образливих зауважень: “Ой, ти дурнику” та інше. Не ображайте дитину в грі, не гасіть її емоцій.

3. Розвивальні ігри – ігри творчі. Усі завдання повинні виконуватись дитиною самостійно. Наберіться терпіння і не підказуйте ані словом, ані жестом, ані поглядом. Дайте можливість дитині думати самій, самостійно знаходити і виправляти помилки.

4. Щоб відчувати порівняльну складність завдань, перш ніж давати завдання дітям, обовיязково спробуйте виконати їх самі. Запишіть, за який час вам вдалося виконати те чи інше завдання.

5. Якщо дитина не справляється із завданням, це означає, що ви переоцінили рівень її розвитку. Необхідно зробити перерву, а через кілька днів почати з більш легких завдань. Ще краще, якщо дитина сама обиратиме завдання з урахуванням своїх можливостей. Не підганяйте її.

6. Краще всього, якщо в кожної дитини буде окремий комплект гри чи ігрового матеріалу.

7. Захоплення дітей відбувається хвилями, тому, коли у дитини зникає інтерес, “забувайте” про гру на місяць-два, а потім “випадково” знайдіть її. Повернення до гри часто буває схожим на зустріч зі старим другом.

8. Ігри слід берегти, не можна ставити їх на одному рівні за доступністю з рештою іграшок. Краще, щоб дитина попросила гру. Тому ігри слід зберігати на видному, але не дуже доступному місці.

9. Для найменших (1,5 – 3 роки) слід оживляти гру казкою чи розповіддю, надавати імена моделям, іграшкам, фігуркам, малюнкам. Фантазуйте, аж поки дитина не почне захоплюватися процесом і результатом гри.

10. Створюйте у грі невимушену атмосферу. Не стримуйте рухову активність дитини. Дозволяйте пострибати, побігати і тощо.

11. Доречно влаштувати змагання на швидкість виконання завдань за годинником чи секундоміром.

12. Граючись, поводьте себе з дитиною як рівний з рівним, підтримуючи атмосферу гри.

13. Ігри необхідно повторювати, повторення - необхідна умова розвивального ефекту.

Отже, головне - не забувати, що гра - провідний вид діяльності дітей дошкільного віку, під час якого вони розвиваються, навчаються і виховуються.               

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ З ОХОРОНИ ЖИТТЯ І ЗДОРОВ'Я ДИТИНИ

1. Батьки повинні протягом року:

- віддавати дитину в руки вихователя;

- не дозволяти забирати дитину неповнолітнім дітям; незнайомим особам, особам, які знаходяться в нетверезому стані;

2. Не залишати в доступному місці сірники, вогнестрільну зброю, колючі та ріжучі предмети, ліки.

3. Не дозволяти користуватися електричними приборами.

4. Не торкатися руками незнайомих предметів.

5. Оберігати дітей від укусів собак, кішок.

6. Оберігати дітей від отруєння рослинами, грибами, ягодами.

7. Під час купання в водоймищах не залишати дітей без нагляду дорослих, вчити їх плавати, знайомити з правилами поводження на воді..

8.Знайомити й притримуватися правил дорожнього руху, визначати безпечні від руху транспорту місця для катання на велосипеді, для ігор з м’ячем.

ЧИ ГОТОВА ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

Вступ до школи – складний момент у житті дитини, що пов’язаний з новим типом стосунків з однолітками та дорослими, новим видом діяльності (навчальної, а не ігрової). У житті дитини змінюються обов’язки, оточення та розпорядок дня. Складність цього періоду полягає у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває для кожного новоспеченого першокласника індивідуально – від 2 тижнів до 3 місяців. Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному віці рівень готовності до школи.

Завдання вихователів: забезпечити психічну й психологічну готовність, підготувати малюка до навчання в нових умовах (3, с. 4). Важливою в цьому процесі є також і роль батьків.

Фізична готовність

Віддавати дитину до школи можна тоді, коли на момент вступу вона вже досягла відповідного фізичного віку, тобто повних шести років, за умови її психологічної, інтелектуально та фізичної готовності 

Психічна готовність

Фізична та психічна зрілість становлять разом дошкільну зрілість (для шестирічок) або психологічну зрілість (для семирічок).

Компоненти психологічної зрілості:

• мотиваційний;
• інтелектуальний;
• вольовий;
• моральний.

Мотиваційна готовність

Це внутрішнє прагнення дитини посісти нове соціальне становище. Таку готовність слід формувати через усвідомлення позитивного, що чекає на дитину в школі. Батькам  варто заохочувати малюків своїм прикладом використовувати словесні формули, що мотивують дитину до навчання («Молодець!», «У тебе вийде!» і т. ін.).

Інтелектуальна готовність

Загальний рівень розумового розвитку дитини, важливим показником якого є системність уявлень та знань про світ. Ця готовність визначається за рівнем розвитку пізнавальної діяльності дитини (уваги, сприймання, пам’яті, мислення, мовлення тощо),

Найважливішим в інтелектуальній готовності є розвиток мовлення, якому сприяє систематичне читання дитині книжок. Батькам необхідно сприяти цікавості дитини, розвивати її інтелект.

Вольова готовність

Це також одна з важливих складових успішної адаптації дитини до школи. У дошкільному віці починає формуватися воля. Психологи вольову поведінку вважають соціальною. Провідну роль у соціальній зумовленості волі відводять мовленнєвому спілкуванню дитини з дорослими. Тому батькам варто дуже серйозно ставитися до слів, не докоряти своїм дітям. Варто також пам’ятати, що формування вольової готовності залежить від темпераменту дошкільника.

Моральна готовність

Зумовлюється вмінням спілкуватися з дорослими й однолітками. Дуже важливо, щоб дитина відвідувала дитячий садок, щоб стати членом колективу, навчитися налагоджувати стосунки з іншими дітьми та усвідомити, що не завжди своє «хочу» є важливим для інших.

Дуже важливим є приклад спілкування батьків дитини з їхніми батьками, адже в такому віці діти наслідують поведінку дорослих.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

• Будьте для дітей прикладом у всьому.
• Зробіть для своїх дітей куточок для занять.
• Частіше бувайте у школі, радьтеся з педагогами, психологом з питань виховання дітей, допомагайте вчителям краще навчити ваших дітей.
• Не кажіть нічого поганого про вчителів, прищеплюйте дітям любов до школи.
• Стежте за чистотою та охайністю дитини.
• Виховуйте у дітей уміння поводитися скромно і пристойно.
• Виховуйте у дітей повагу до старших і молодших.
• Не застосовуйте фізичного покарання до дітей.
• Заохочуйте в дітей інтерес до книги, природи, туризму, спорту.
• Привчайте дітей виконувати посильну фізичну роботу.
• Знайте, з ким товаришують ваші діти, як вони поводяться.
• Виховання дітей – головний обов’язок батьків.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

• Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення та перемоги.
• Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.
• У жодному разі не сваріть і не ображайте дитину, тим паче в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки.
• На скарги з боку оточуючих відповідайте так: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».
• Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна відчувати, що її дитячі проблеми вас цікавлять.
• Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.
• Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забувайте заохочувати її, якщо вона на це заслуговує. Головне &ndash#39;язків. Робіть це лагідно, з довірою: ; оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі – новою іграшкою або солодощами.
• Учіть дитину аналізувати свої помилки.
• Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Дитина має право на самостійність.
• Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагайте їй розвивати свої здібності.
• Не будьте взаємними на заборонах: завжди пояснюйте причину й мету ваших вимог.

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ   

"ЧИ ГОТОВА ВАША ДИТИНА ДО ШКОЛИ?"

На кожне твердження слід дати відповідь"так" чи ""ні".

1. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття її можливостей, здібностей.
2. Я надав кімнату або частину кімнати винятково для занять дитини.
3. Я привчаю дитину (з мінімальною допомогою і, зазвичай, самостійно) розв’язувати свої проблеми, ухвалювати рішення, піклуватися про свої обов’язки.
4. Я даю дитині можливості знайти книги і потрібні для її занять матеріали (використовуючи особисті, суспільні, шкільні бібліотеки).
5. Я ніколи не відмовляю дитині в проханні почитати їй.
6. Я постійно беру дитину в поїздки, подорожі, на екскурсії цікавими місцями (відвідування музеїв, театрів та ін.).
7. Я заохочую ігри і спілкування моєї дитини з друзями.
8. Я часто разом з дитиною виконую одну і ту саму справу.
9. Я піклуюся про фізичне здоров’я дитини (харчування, загартування, зарядка, заняття спортом).
10. Я стежу, щоб малюк дотримував режиму дня: прокидався і лягав у певний час, мав годинник для занять, прогулянок, ігор тощо.

Оцінювання 

Кожну позитивну відповідь оцінюють в один бал. Розділивши отриману суму на 10 (кількість тверджень) отримуємо середнє арифметичне.

1-й рівень (1-0,7 бала). Ви правильно організовуєте шкільне життя дитини. Малюк має різнобічні інтереси, підготовлений до спілкування з дорослими і товаришами. За такого виховання ви можете розраховувати на гарні успіхи в навчанні.

2-й рівень (0,6-0,4 бала). У вас можуть виникнути деякі проблеми в навчанні дитини. Чи не є ви надзвичайно активними? Чи не позбавляєте ви дитину свободи? Чи достатньо часу вона спілкується з однолітками? Ваші роздуми дадуть вам змогу визначити оптимальну стратегію виховання.

3-й рівень (0,3-0 балів). У вашому досвіді прихована головна помилка – надмірна опіка дитини, підміна зусиль дитини власною активністю. Ви позбавляєте її можливості спілкуватися з однолітками, заважаєте набувати соціального досвіду.

Соціальна готовність малюка

до навчання у школі

Консультація для батьків

Готуючи дитину до навчання у школі, батьки значною мірою спрямовують свою увагу на інтелектуальну готовність майбутнього школяра. Вони обов’язково вчать дитину читати, прагнуть збагатити її енциклопедичними знаннями, учать лічити не тільки в межах 10, а й 100 чи 1000… Дуже хочуть батьки, щоб їхня дитина у школі була найрозумнішою, щоб це відразу помітили і вчителі, і діти та інші батьки. Але іноді дитина з достатнім чи навіть високим рівнем інтелектуальної готовності у разі виникнення перших труднощів не здатна їх здолати через не сформованість вольових якостей. Не так важливо, чи вміє дитина читати і писати! Невміння зважати на думку інших, поступатися і підпорядковуватися їм під час навчальної діяльності, дотримувати правила, встановлені у колективі, спричиняють конфлікти з однокласниками, що безумовно, негативно впливає на успішність дитини, її емоційний і психічний стан. Дбаючи про соціальну готовність дитини до школи, батьки зможуть попередити певні труднощі у навчанні, значно полегшити процес адаптації до школи.

Соціальна, або особистісна, готовність до навчання у школі – це готовність дитини до нових форм спілкування, нового ставлення до навколишнього світу і самої себе, обумовлені ситуацією шкільного навчання.

Яка вона, ваша дитина? Весела або сумна, упевнена чи постійно вагається, стримана чи поривчата, дружелюбна чи заздрісна, чи вміє товаришувати з однолітками, працювати і грати в колективі – від усього цього залежить результат будь-якої діяльності, зокрема й навчальної.

Найважливішими показниками соціальної готовності є:

• бажання дитини вчитися, отримувати нові знання, мотивація до початку навчальної роботи;
• уміння розуміти й виконувати розпорядження і завдання, що дають дитині дорослі;
• уміння зважати на думки інших, поступатися і підпорядковувати їм за потреби;
• навчити співробітництва;
• намагання довести розпочату роботу до логічного завершення;
• уміння пристосовуватися й адаптуватися до обставин;
• здатність самому розв’язувати свої найпростіші проблеми;
• наявність елементів вольової поведінки – поставити мету, створити план дій, реалізувати його, подолавши перешкоди, оцінити результат своєї роботи.

У дитини має бути сформована соціальна позиція школяра, без якої їй складно, навіть коли вона інтелектуально розвинена.

У соціаrsquo;ятати, що формування вольової готовності залежить від темпераменту дошкільника.p льному розвитку дошкільника провідну роль відіграють комунікативні здібності. Соціальна зрілість малюків майже стовідсотково залежить від того, наскільки комунікабельні самі батьки. Якщо сім’я дружна і товариська, багато подорожує і ходить у гості, то і в їхньої дитини не повинно виникати жодних проблем з комунікацією. Така дитина знаходить спільну мову з однолітками і дорослими, не боїться нових людей, а також залишитися на певний час без мами і тата. Вона розрізняє певні ситуації спілкування, розуміє стан інших людей у різних ситуаціях та з урахування цього адекватно поводитися. Опинившись у будь-якій ситуації спілкування з дорослими чи однолітками, дитина з розвиненими комунікативними здібностями зможе зрозуміти, за якими правилами у ній потрібно діяти. У разі конфліктної або іншої напруженої ситуації така дитина знайде позитивні способи її перетворення.

Діти, яких ретельно оберігали, якими постійно опікуватися, не готові до ухвалення самостійних рішень. Якщо дитина хоче погратися, мама за руку веде її на дитячий майданчик і знайомить з іншими дітьми. У разі виникнення першого ж непорозуміння з однолітками мама чи тато поспішають на допомогу своєму малюкові. На рівні підсвідомості дитина запам’ятовує це, переконується: старші завжди поруч – і боятися нічого.

У школі настає велике розчарування – малюк розуміє, що він не є центром Усесвіту. Це спричиняє для дитини стрес, який можна було б попередити, якби дошкільника привчати до самостійності.

1. необхідно дозволяти дитині самостійно обирати друзів, навіть якщо певний час у дитини не з’являться приятелі, і вона гратиметься сама;
2. нехай дитина сама вчиться розв’язувати свої дитячі конфлікти. Батьки втручаються лише зрідка і намагаються бути максимально справедливими. Інакше дитина вирішить, що їй все і завжди дозволено;
3. коли дитина звертається за допомогою до дорослих, щоб ті розв’язали дрібні суперечки, краще зробити це разом з дитиною, щоб вона нарівні з дорослими шукала шляхи розв’язання проблеми;
4. у майбутньому школяра обов’язково мають бути хатні доручення. Дитина повинна відчувати відповідальність за доручену справу;
5. слід створювати ситуації, коли дитина відчуватиме, що на її думку зважають.

Завдяки цьому малюк матиме змогу почуватися «дорослим», який успішно приєднався до нового шкільного колективу своїх однолітків.

Важливе значення для соціальної готовності майбутнього першокласника має мотиваційний компонент відвідування школи. Заздалегідь слід підготувати малюка до змін: пояснити, навіщо діти ходять до школи. Розповідаючи про школу, батьки іноді створюють емоційно однозначний образ – говорять про школу тільки позитивно або лише негативно. Психологи радять створити для дитини більш позитивний образ навчального закладу, розповісти, як там цікаво і весело. Учень, налаштований лише на радісну, захопливу діяльність, відчувши навіть незначні негативні емоції (образу, ревнощі, заздрість, досаду), може надовго позбутися інтересу до навчання.

Ані однозначно позитивний, ані однозначно негативний образ школи не корисні майбутньому учневі. Батькам слід зосередити свої зусилля на докладнішому ознайомленні дитини зі шкільними вимогами, а головне – із собою, своїми сильними і слабкими сторонами. Розвиток самосвідомості, самооцінки – ще один важливий аспект соціальної готовності майбутнього першокласника. Налагоджуючи контакти з людьми, порівнюючи себе з ними, зіставляючи результати своєї діяльності з результатами інших дітей, дитина отримує нові знання не тільки про іншу людину, а й про самого себе.

Виникнення і розвиток самосвідомості дитини протягом перших 6 років життя нерозривно пов’язані з розвитком міжособистісних відносин з іншими. До цього віку діти починають усвідомлювати не тільки свої конкретні дії та якості, але й свої бажання, переживання, мотиви. У дошкільника розвивається найбільш складний компонент самосвідомості – самооцінка. Вона виникає на основі знань і думок про себе.

На формування самооцінки впливають два фактори: ставлення оточуючих і усвідомлення самою дитиною особливостей своєї діяльності, її ходу і результатів. І це усвідомлення не з’явиться автоматично: батькам і вихователям потрібно вчити дитину бачити і розуміти себе, учити координувати свої дії з діями інших людей, погоджувати свої бажання з бажаннями і потребами оточуючих.

Шість типів ставлення дорослих до дітей і результатів їхньої діяльності:

1. щира зацікавленість, коли дорослим притаманні емоційно-позитивне ставлення до дітей, ділова, спокійна реакція на їхні помилки і провини;
2. придушення дитячої ініціативи. Батьки роздратовані, виконують завдання за дитину, не враховують думку дітей, наголошують тільки на недоліках;
3. завищені вимоги. Дорослі ніколи не хвалять дитину, навіть якщо вона на це заслуговує. Про результати висловлюють так: «Погано!», «Нічого!»;
4. знижені вимоги, незаслужено високе оцінювання результатів дитячої праці;
5. формальне ставлення. Батьки не цікавляться тим, як діти виконують завдання;
6. аналізуючи результати дитячих робіт і вчинків, дорослі перебувають під владою своїх настроїв.

Лише перший тип ставлення дорослих до діяльності дітей сприяє формуванню в дошкільнят адекватної самооцінки, а самі вони авторитетні в очах малюків.

Сформувати та зберегти позитивну самооцінку дітей – одна з проблем батьків і вчителів початкової школи. З цією метою спілкування з дітьми має набути рис доброзичливості, рівноваги. Дитина повинна відчувати захищеність, безпеку, довіру. Необхідно до мінімуму звести критику, у жодному разі не допускати насміхання (недоречний гумор), порівняння дітей між собою. Спілкування з дорослими є найважливішим аспектом у розвитку самосвідомості та самооцінки, формування у дошкільника та молодшого школяра впевненості у собі. Саме від дорослого чекає дитина конкретної, адекватної оцінки своїх дій і вчинків.

Самооцінка є одним із важливіших факторів успішної діяльності: адже знання своїх можливостей спонукає дитину прагнути до їх використання. Сім’я – це сприятливе середовище розвитку самосвідомості та самооцінки дитини.

Соціальна готовність майбутнього першокласника до школи – це центральний компонент особистісної готовності дитини старшого дошкільного віку. Головне значення для готовності дитини до школи має соціальна зрілість, а не технічні вміння.

Незабаром – до школи!

«Золоті» правила для батьків

У сучасній освіті однією з актуальних проблем є підготовка майбутнього першокласника до навчання в школі. Школа – це абсолютно нове життя для дитини. Вона створює такі форми регламентації життя учня, з якими малюк ще не мав справи. Готувати дитину до школи необхідно, оскільки уникнути пристосування до шкільного життя неможливо, але частково або дуже значно полегшити його – цілком реальне завдання.

Хто саме повинен готувати дитину до шкільного навчання? Часто батьки розраховують, що дітей підготують до школи вихователі, учителі. Однак це неправильно. Досвід свідчить, що жодний найкращий дитячий заклад – ані дитячий садок, ані початкова школа – не може повністю замінити сім’ю, сімейне виховання. Багато корисних навичок прищеплюють дітям вихователі й вчителі, але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім’ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина також починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі в роботі. Деяких дітей така неуважність батьків глибоко ображає, вони замикаються, припиняють бути щирими. І навпаки, інтерес батьків до справ майбутнього першокласника надає особливого значення всім  досягненням дитини. Допомога в подоланні труднощів, що виникають, приймається завжди з подякою і сприяє зближенню між батьками та дітьми.

Готуйте дитину до школи наполегливо, розумно, дотримуючи міри і такту. Тоді навчання перетвориться на задоволення для вас і дитини.

Як готувати дитину до майбутнього навчання у школі?

Передусім створіть удома умови, що сприяють нормальному зростанню, розвитку і зміцненню здоров’я дітей. Чітке і суворе виконання режиму дня привчає дитину до певного розпорядку: в один і той самий час лягати спати, прокидатися, приймати їжу, грати, займатися. За достатньої тривалості нічного і денного сну (усього – приблизно 12 годин) діти не стомлюються, із задоволенням не лише грають і пустують, але і займаються – малюють, вирізають, виконують нескладні роботи вдома.

Пам’ятайте про користь свіжого повітря – це справжній еліксир здоров’я. Приблизно половину часу (тобто близько 6 годин) діти повинні перебувати в стані активної діяльності. Відомо, що найбільшу користь приносять спільні з батьками заняття. Ранкова зарядка, лижні й пішохідні прогулянки, екскурсії, походи, посильна фізична праця, купання в річці мають бути у вашому житті. Не забувайте і про загартування, адже воно надійно підвищує опірність дитячого організму. Скільки радості це принесе вам і вашим дітям!

Важливі показники готовності дитини до шкільного навчання:

• розвиток дрібної моторики, рухових навичок кисті;
• розвиток довільної уваги;
• розвиток спостереження;
• розвиток пам’яті;
• розвиток мислення і кмітливості.

Анкета для батьків

Шановні батьки, ця анкета дасть вам змогу визначати ваші взаємини з дитиною і вашу роль у її підготовці до школи (тут важливо відповідати чесно хоча б перед собою).

«Золоті» правила для батьків першокласників

1. Не марнуйте часу дитини! У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.
2. Формуйте самоповагу. Висока самооцінка додає сміливості, упевненості, учить ризикувати. Діти мають усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежать від них самих.
3. Навчіть дитину спілкування. Є шість умов, за яких у дитини виробляють корисні навички: щира любов до батьків; приязне ставлення до оточуючих; зовнішня привабливість (одяг, манери); можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, учителів); висока самооцінка; достатній запас слів; уміння підтримувати розмову.
4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом». Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку, що відповідає за розвиток мовлення. Із часом у дитини можуть виникнути ускладнення в спілкуванні.
5. Виховуйте відповідальність, порядність. Слід не лише пояснювати, що добре, а що погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.
6. Навчіть дитину шанувати сім’ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї виховують краще за будь-які лекції.
7. Подбайте про гарне оточення. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким дружать ваші діти, поцікавтеся репутацією школи, до якої вони ходять.
8. Будьте вимогливими! Дітей з високою самооцінкою, почуттям особистої гідності, уміння робити щось краще за інших виховують, зазвичай, у сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами!
9. Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.
10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай вони вчаться на особистих помилках, звикають робити щось краще для інших. Якомога більше спілкуйтеся з дітьми!

Батьки для дитини мають бути гідним зразком поведінки і вчинків.

Тож піклуйтеся про свій авторитет!