В  ЗДО №50 "Перлинка" працює практичний психолог

КОЛЕСНИК МАРГАРИТА  МИКОЛАЇВНА

Освіта вища. В закладі працює з 2020 року. Педагогічний стаж роботи 10 років. Комунікабельна, відповідальна, чуйна та доброзичлива  людина.

ПРОФЕСІЙНЕ  КРЕДО:                                                                                                                                             

"НАЙКРАЩИЙ СПОСІБ 

ЗРОБИТИ ДІТЕЙ ХОРОШИМИ

- ЦЕ ЗРОБИТИ ЇХ ЩАСЛИВИМИ."  (О.Уайльд)

Нині батьки дедалі частіше задумуються: «Чи потрібно віддавати дитину в дитячий садок?» Адже коли є альтернатива: няні, бабусі чи мама готова побути з дитиною вдома, — батьки починають ретельно зважувати всі «за» й «проти». 

Пригадуєте вислів: «У мене є дві новини: хороша і погана. Із якої почати?». Ми почнемо із хорошої. І зробимо це навмисне, щоб ви, а відтак і батьки, більше зосередилися на перевагах дитячого садка й змогли їх сповна оцінити. Тож чому варто віддавати дитину в дитячий садок?

Порядок і манери. У дитячому садку діти навчаються хороших манер і суспільного порядку: вітатися, використовувати слова подяки, прощатися тощо. Не всі батьки приділяють цим умінням достатньо уваги. У дитячому садку діти звикають прибирати за собою, самостійно вдягатися, їсти, проситися в туалет.

Розкутість. Не всі діти почуваються розкуто перед публікою й у колективі незнайомих чи малознайомих людей. Саме в дитячому садку діти можуть перебороти страх публічних виступів та сором’язливість.

Правила та межі. У дитячому садку діти починають усвідомлювати, що існують певні правила та межі. Складніше їх засвоюють ті діти, яким батьки все дозволяють і ні в чому не обмежують.

Почуття спільності. У дитячому садку діти вчаться ділитися, чекати своєї черги, виконувати злагоджені дії, допомагати одне одному.

Соціалізація. Навчити дітей спілкуватися з однолітками — головне завдання дитячого садка. У групі однолітків діти вчаться спілкуватися, встановлювати дружні взаємини і приймати особливості кожного.

Рухова активність. У дитячому садку діти постійно рухаються, роблять зарядку, відвідують заняття з фізичної культури, гімнастики, щодня гуляють на вулиці.

Режим дня. Чимало батьків не дотримується режиму дня дитини, нехтує денним сном. Як наслідок, до шести років у багатьох дітей у тій чи тій формі розвивається невротичний стан, з’являються маніпулятивні й істеричні прояви. Денний сон — обов’язковий режимний момент у дитячому садку, який необхідний для того, щоб дитина була здоровою.

Підготовка до школи. Вихователі розвивають у дітей спеціальні вміння та навички, які визначають програми дошкільної освіти та які необхідні для навчання у школі. Це, зокрема, пізнавальна увага, довільна пам’ять, мислення, комунікативні навички, посидючість.

Щоб пояснити батькам усі позитивні моменти дитячого садка, практичний психолог має розуміти і всі його мінуси. Щоб не зосереджувати увагу на недоліках, ми спеціально подаємо їх наприкінці статті. Зрозуміло, що починати розмову з негативу не варто. А оскільки батьки здебільшого приходять зі своїми страхами та переживаннями, найліпше скористатися формулою: «Так, я розумію Ваші страхи щодо… Утім, дитячий садок забезпечує/сприяє/задовольняє…».

А ще наголосимо, що батькам варто обирати не стільки дитячий садок, а скільки вихователя, якому вони доручають найголовніше — свою дитину.

Багато діток влаштовують істерики. Зазвичай вони влаштовують істерики майже щодня із-за постійної причини. У одних це починається раніше, у інших – пізніше. Є такі діти, у яких істерики тривають багато років. Лише деякі ніколи істерик не влаштовують.

Як правило, істерика починається з плачу або з крику. Малюк починає виражати протест, вищати, тупати і ляскати дверима. Потім дитина починає штовхатися, розмахувати руками і кататися на підлозі. Потім він дуже голосно кричить. Крім того, він може розкидати речі і заподіяти собі біль. Стежите, щоб малюк себе не укусив до крові і не набив шишку собі. Така поведінка у дітей спостерігається часто.

Перш ніж влаштувати рев або плач, малюк зазвичай шукає привід, щоб побитися. Часто буває так, що хлопці навмисно провокують істерики і просять те, що нереально отримати.

Коли у дитини починається істерика, він спочатку вищатиме, кричатиме, битиметься і штовхатиметься. Потім він небагато заспокоїться, і наступить вже інша, спокійніша фаза. Він схлипуватиме, потім може встати або сісти біля вас. Після цього він може залишатися таким же розсердженим або попросити, щоб ви його узяли на руки. У малюків дуже швидко міняється настрій. Істерики можуть несподівано з’являтися і зникати. У міру дорослішання дитини істерики проходять важче.

Чому діти влаштовують істерики?

Істерики трапляються часто, коли малюк знаходиться поряд з вами або з іншою близькою людиною. Деякі влаштовують істерії вихователям дитячого саду.

Як правило, дитина влаштовує істерики будинку, коли ви займаєтеся домашнім господарством. Адже він теж хоче взяти участь. Крім того, малюк може влаштувати істерику, якщо ви хворі або засмучені. Чи якщо він хворий, розчарований або стомлений. Причиною істерик є прихильність, любов, невдоволення і почуття надійності.

Як треба діяти, якщо у дитини істерика

Постарайтеся попередити бурю, яка ось-ось почнеться. Відверніть малюка. Запропонуєте йому пограти, затійте метушню або шануйте казку. Якщо ви бачите, що він так і шукає привід щоб влаштувати істерику, зробіть що-небудь неординарне.

Можна поступити по-іншому. Як тільки малюк почне влаштовувати істерику, вийдіть з його кімнати. У вакуумі істерики не влаштовують. Залишившись наодинці, малюк припинить.

Дитина повинна знати, де закінчуються межі вашого терпіння. Тоді він постарається тримати себе в руках. Ваша відмова в чому-небудь не буде так важко сприйматися.

Обійміть дитину міцніший. Він повинен заспокоїтися. Якщо ви його гущавині братимете на руки, то він рідше влаштовуватиме істерики. Поговорите з ним про проблему, яка викликала істерику. Постарайтеся знайти вихід, як її в майбутньому запобігти.

Деякі батьки здійснюють велику помилку, коли починають бити малюка. Це лише збільшує тривалість і частоту істерик. Якщо ви застосовуватимете силу відносно дитини, його істерики стануть лютішими.

Не проявляйте слабкість, оскільки вона дозволить малюкові вами маніпулювати. Якщо ви дитині не даватимете того, що він хоче, то кожного разу він влаштовуватиме істерику і домагатиметься свого.

Допоможіть дитині підняти самооцінку

Дітки почувають себе дещо невпевнено у світі, що оточує їх, без підтримки з боку батьків. Невпевненість малюка в дитинстві може у майбутньому перерости в невпевненість в собі вже і у дорослому віці, невпевненість в ухваленні рішень. Дуже важливо вже з малих років допомагати дитині розвивати упевненість в собі і піднімати його свою самооцінку.

Яким чином предки можуть посприяти своїм дітям відчути себе упевненіше у цьому світі?

Хваліть власних діток

Пам'ятайте про те, що не усі дітки - природжені генії, не усім идиентично просто дається навчання, проте повністю усі дітки талановиті по-своєму. Батькам слід просто уважніше відноситися до дітей, щоб знайти цей талант, закладений в дитині, і розвинути його. Заохочуйте всяке завзяття малюка до самовираження і розвитку і ні в якому разі не говорите йому, що йому не стать, наприклад, великим співаком або танцюристом, або художником. Схожими фразами ви не лише відбиваєте у малюка завзяття до чого-небудь, проте і позбавляєте його переконаності в собі, занижуєте його самооцінку. Якщо у вашого малюка щось не виходить, не вирішується ще одна задачка по арифметиці, то замість того, щоб лаяти його, надайте допомогу і вирішите задачку спільно. Позитивний підсумок не лише надає упевненість в собі, проте і збільшує самооцінку малюка.

Батькам також слід тримати в голові про те, що дітки удвічі хворобливо сприймають критику з боку чужих людей (учителя, однокласників). Якщо ви бачите, що дитина чимось засмучена, постійно намагайтеся упізнати причину, поговорити з дитиною. Якщо виявиться, що його посварили на уроці за те, що він погано упорався із завданням, поясните, що йому в подальший раз необхідно буде просто більше прикласти зусиль і усе вийде.

Неодмінно хвалите діток за будь-які нагороди: за відмінні відмітки в школі, за перемогу на спортивних змаганнях, за прекрасний нарис, за слухняність. Похвала благотворно позначається на самооцінці діток.

Ніякому випадку не узагальнюйте і не перебільшуйте якісь негативні діяння малюка

У кожного з нас є певні негативні риси, у тому числі і у малюка. Але ні в якому разі не коштує їх узагальнювати і ще більше роздувати. З цієї причини, постарайтеся не застосовувати в спілкуванні з дитиною подальші фрази:

"Ти мене НІКОЛИ не слухаєш". "Ти Постійно погано поводишся". "У тебе нехороша пам'ять". "У тебе ПОГАНИЙ характер".

Незмінним запереченням можна подавити всяку упевненість малюка в собі, а про його самооцінку і говорити не доведеться. Якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина почала вісті себе краще, слухати краще, вам слід замінити заперечення:

"Я зовсім засмучуюся, коли ти поводишся погано". "Я думаю, що якщо б ти слухав мене і оточення уважніше, то тобі б усе вдавалося ще краще". "Я переживаю, коли ти поводишся погано". "Якщо у тебе є якісь труднощі, давай ми вирішуватимемо їх спільно".

Надайте дітям право вибору

Надайте право дітям самим вирішувати якісь звичайні речі (наприклад, в яку школу піти навчатися, в яку секцію записатися, чим зайнятися у вільний час). Самостійні рішення також сприяють зміцненню переконаності в собі і підняттю самооцінки.

ДЕНЬ ПОСМІШКИ - 2020

Практичний психолог закладу: 

  - керується етичним кодексом психолога;

  - дотримується педагогічної етики;

  - будує свою діяльність на основі доброзичливості, довіри в тісному      

    співробітництві  з усіма учасниками педагогічного процессу;

  - постійно підвищує свій професійний рівень

Основні напрямки роботи: 

• профілактична дезадаптація
• психологічний супровід дітей раннього віку
• психологічний супровід дітей «групи ризику»
• психологічна підготовка дітей до школи
• оптимізація навчально-виховного процесу

Документи і нормативно-правові акти, якими керується у своїй діяльності практичний психолог

• Етичний кодекс психолога
• Конституція України
• Конвенція ООН про права дитини
• постанови Верховної Ради України
• акти Президента України, Кабінету Міністрів України
• Закони України «Про освіту», «Про охорону дитинства», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту» та інші
• накази МОН
• Положення про психологічну службу системи освіти України, затверджене наказом МОН від 22.05.2018 № 509
• Лист МОН «Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України» від 24.07.2019 № 1/9-477
• Лист МОН «Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі світи на 2019/2020 н. р.» від 18.07.2019 № 1/9-462

Як говорити зі своїми дітьми про коронавірусне захворювання 2019 року (COVID-19)?

8  порад, як заспокоїти і захистити дітей

Нині, коли ви так багато чуєте про коронавірус, легко відчути інформаційне перенасичення. Якщо ваші діти відчувають тривогу, це також зрозуміло. Дітям може бути важко зрозуміти те, що вони бачать в інтернеті чи по телевізору (або чують від інших людей), тому вони можуть бути дуже вразливими до тривоги, стресу і смутку. Але відкрите обговорення та ваша підтримка допоможуть їм зрозуміти ситуацію, дотримуватися правильної поведінки й навіть зробити позитивний внесок для інших.

1. Ставте відкриті запитання та слухайте

Спочатку запропонуйте дитині обговорити проблему. Дізнайтеся, що саме діти вже знають, і дозвольте їм визначати напрямок розмови. Якщо діти ще маленькі й не чули про спалах, можливо, вам не потрібно піднімати це питання: просто нагадайте їм про хороші гігієнічні практики, не створюючи нових побоювань.

Переконайтеся, що ви в безпечному просторі. Нехай дитина скаже все, про що думає, не обмежуйте її у цьому. Допомогти почати розмову можуть малювання, розповіді й інші види діяльності.

Найголовніше — не применшуйте і не уникайте побоювань дітлахів. Визнавайте почуття дітей та запевняйте їх, що боятися — це природно. Покажіть, що ви слухаєте їх, приділяючи всю свою увагу. Давайте зрозуміти, що діти можуть поговорити з вами та своїми вчителями, коли захочуть.

2. Будьте чесні: поясніть правду словами, зрозумілими для дітей

Діти мають право на правдиву інформацію про те, що відбувається у світі. Але дорослі несуть відповідальність за те, щоб захистити їх від стресу. Використовуйте мову, відповідну віку, спостерігайте за реакцією і будьте чутливі до рівня тривоги дітей.

Якщо ви не можете відповісти на їхні запитання, не намагайтеся вигадати правильну відповідь. Використовуйте це як можливість разом ознайомитися з інформацією. Її чудовими джерелами є вебсайти міжнародних організацій, наприклад, ЮНІСЕФ та Всесвітня організація охорони здоров’я. Поясніть, що деяка інформація в інтернеті не є точною і краще довіряти експертам.

3. Покажіть їм, як захистити себе та своїх друзів

Один із найкращих способів уберегти дітей від коронавірусу та інших захворювань — просто заохочувати їх регулярно мити руки. Це не повинно перетворитися на страшні розмови. Співайте разом з The Wiggles або виконайте цей танок, щоб зробити навчання цікавим.

Ви також можете показати дітям, як прикривати обличчя під час кашлю чи чхання згином ліктя, пояснити, що краще не перебувати надто близько до людей, у яких є ці симптоми, і попросити їх говорити вам, якщо вони починають відчувати, що у них лихоманка, кашель або ускладнене дихання.

4. Запевніть їх, що все буде добре

Коли ми бачимо безліч сюжетів, які непокоять усіх, на телебаченні чи в інтернеті, здається, що криза просто оточила. Діти можуть не розрізняти зображення на екрані та реальність навколо себе. Вони можуть вірити, що їм загрожує небезпека. Ви допоможете дітям впоратися зі стресом, граючи чи відпочиваючи з ними, коли у вас є змога. Дотримуйтеся регулярних процедур і розкладу, наскільки це можливо, особливо перед сном, або допомагайте створювати новий розклад у нових умовах.

Якщо у вашому районі спалах захворювання, нагадайте своїм дітям, що вони, ймовірно, не підхоплять інфекцію, що більшість людей, які мають коронавірус, не хворіють тяжко, і що багато дорослих наполегливо працюють над тим, щоб зберегти вашу родину.

Якщо ваша дитина почувається погано, поясніть, що їй доведеться залишитися вдома або в лікарні, оскільки це безпечніше для неї та її друзів. Скажіть їй, що ви знаєте, що часом це важко (можливо, страшно чи нудно), але дотримання правил допоможе зберегти всіх у безпеці.

5. Перевірте, чине відвідують вони стигму та чи вони її не поширюють

Спалах коронавірусу приніс численні повідомлення про расову дискримінацію у всьому світі, тому важливо переконатися, що ваші діти ані зазнають булінгу, ані сприяють йому.

Поясніть дітям, що коронавірус не має нічого спільного з тим, який хтось має вигляд, звідки походить чи якою мовою говорить. Якщо дітей обзивають або знущаються над ними в школі, вони повинні відчувати і мати змогу безпечно розповісти про це дорослим, яким вони довіряють.

Нагадайте своїм дітям, що кожен і кожна має право бути в безпеці в школі. Знущання — це завжди неправильно, і всі ми повинні робити все, щоб добре ставитися та підтримувати одне одного.

6. Шукайте помічників

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному добрими вчинками.

Поділіться зокрема історіями медичних працівників, вчених і молодих людей, які працюють над тим, щоб зупинити спалах. Якщо діти знають, що співчутливі люди докладають зусиль для їхнього захисту, це запокоює.

7. Дбайте про себе

Ви краще допоможете дітям, якщо піклуватиметеся про себе. Діти бачать, як ви реагуєте на новини. Тому для них важливо розуміти, що ви спокійні й не панікуєте.

Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе і зверніться до інших родин, друзів та людей у ​​вашій громаді, яким ви довіряєте. Приділіть трохи часу заняттям, які допоможуть вам розслабитися та відновити сили.

8. Обережно закінчуйте розмови

Дітям важливо знати, що вони не залишаться на самоті з бідою. Коли ви завершуєте розмову про дражливі речі, оцініть рівень тривожності дитини: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте, чи використовує вона звичайний тон голосу, і дивіться, як вона дихає.

Нагадайте дітям, що вони можуть у будь-який час поговорити з вами на будь-які інші теми, зокрема на складні. Нагадуйте, що ви піклуєтеся про них, слухаєте їх і що вони можуть звернутися до вас завжди, коли занепокоєні.

ДЕНЬ ПСИХОЛОГІЇ У ЗДО

ПСИХОЛОГІЧНИЙ  СЕМІНАР

ПСИХОЛОГІЧНА ГОДИНА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

ПСИХОЛОГ РАДИТЬ: 

Як будувати гармонічні стосунки з бабусями і дідусями?

• Незабаром після появи малюка необхідно поговорити з вашими родичами та пояснити їм свої педагогічні погляди.

• Не критикуйте дії бабусь та дідусів у присутності дитини, краще зробіть це наодинці, коректно і тактовно.

• Не прагніть ізолювати вашу дитину від бабусь і дідусів, - вони багато чому можуть навчити.

• Виховуйте дитину таким чином, щоб вона поважала літніх родичів.

• Поясніть бабусі, що її досвід дуже важливий, але відповідальність за виховання дитини цілком покладається на її батьків.

Що вміє гарний тато?

• Обезпечити дитину.

• Уважно вислухати, бути великодушним, справедливим і чуйним.

• Палко вболівати за успіхи дитини.

• Запропонувати корисну пораду.

• Навчити робити правильний вибір.

• Хвалити за гарні вчинки.

• Критикувати за непорядні вчинки.

• Дотримуватися правил, які він прищеплює дитині.

ЯК ЗАОХОТИТИ ТАТА ДО ІГОР З ДИТИНОЮ?

1. Не критикуйте способи та іграшки, якими батько грається з дитиною.. Коли гра іде за власним бажанням, тоді учасники отримують від неї насолоду. А коли все іде через силу – виникає лише бажання швидше все закінчити. Тато повинен бути "живим", гра повинна йти від душі, він повинен бути включений, а якщо ви будете підказувати, то цього не буде. Ви можете внести свої корективи у випадку, якщо гра може зашкодити здоров’ю чи життю учасників і оточуючих людей.

2. Краще, щоб у батька з дитиною був певний визначений час для ігор  (наприклад, після роботи). Якщо є регулярність, то це вже переростає в традицію, що само собою закріплює частоту взаємодії тата з малечею.

3. Добре, якщо в сім’ї є певні види взаємодії в яких приймає участь ЛИШЕ тато. Наприклад, політати, прогулянка з машиною, пограти в хованки. У дитини формується асоціація, про те, що тільки з татом відбувається дана гра. Це особливо актуально для мам маленьких діток – коли діти з мамою багато часу, «мамині», просять тільки її грати, а тата «бояться» і «забувають» за той час поки він на роботі). Бажано, щоб тато сам організував ці види ігор.

4. Намагайтесь організувати так, щоб дитина гралася з татом, коли вона має гарний настрій.  Якщо її щось турбує, бажано, щоб в цей час поряд була мама.

5. Залишайте дітей на тат, особливо, коли малюку не час спати.  Мамі обов’язково потрібен час щоб розвіятись, а тато має прекрасну можливість попрактикуватись самостійно, а не під вашим пильним наглядом. Будьте впевнені, немає ситуацій з якими б не впорався батько!

6. Хваліть тата за проявлену турботу і вміння встановлювати контакт з дитиною, знаходьте позитивні моменти, схожі риси і озвучуйте їх. Тоді в них з’явиться впевненість і бажання і надалі грати з дітьми. Крім того, хваліть тата в очах дитини.  Наприклад, «бачиш який тато молодець – може знайти вихід з будь-якої ситуації (щось там трапилося), полагодити будь-яку поломку (зламалася машинка) і т. д.».

7. І на останок, мами, пам’ятайте, що на ігри з дитиною тато витрачає більше енергії, оскільки вони зазвичай активніші. Саме тому такі ігри досить короткотривалі і рідші ніж ігри з мамами. Майте це на увазі і не змушуйте тат гратися з дітьми!

Анна Луньова
Дитячий практичний психолог

Якщо у вашій родині декілька дітей...

• Розповідайте старшій дитині заздалегідь про те, що незабаром у неї з’явиться братик чи сестричка.

• Ніколи не порівнюйте дітей.

• Не сваріть дітей за прояви агресії одне до одного. Намагайтеся пояснювати і допомагайте дітям знаходити спільну мову одне з одним.

• Якщо у вас щойно з’явилася друга дитина, розподіліть обов’язки в родині таким чином, щоб і перша дитина не страждала від браку уваги.

• Покладіть на старшу дитину нескладні обов’язки, щодо догляду за маленькою. Вона відчуватиме відповідальність і ніжність стосовно маляти.

Як виховувати в дітях чесність

ПОРАДА 1.  Вірте вашій дитині.

Як правило, діти на довіру відповідають довірою, а якщо їх обманять - не зрозуміють цього. Хай дитина відчуває і знає, що ви йому вірите.

ПОРАДА 2.  Поясніть, що на правді тримається світ, на дитячій мові - вона корисна.

Люди живуть у злагоді, якщо довіряють один - одному.

ПОРАДА 3.  Не створюйте ситуації для обману.

Уникайте двояких запитань, коли легше сказати неправду, чим правду.

ПОРАДА 4.  Не вчиняйте принизливих допитів.

ПОРАДА 5.  Винагороджуйте правдивість.

Якщо ваш малюк зізнався вам, то покажіть йому свою радість : «Я радію від того, що ти чесна людина, тому що ти сказав ПРАВДУ».

ПОРАДА 6. Показуйте приклад чесності.

Чи просите Ви відповідати по телефону, що вас немає вдома ?

За своєю природою діти чесні. А обман дітей ми провокуємо самі. Спочатку - провокуємо, а потім, якщо дитині раз за разом вдається уникати неприємностей завдяки своїм "казочкам", вони звикають брехати.

Дитина чесна зі своїми батьками тільки тоді, коли:

§ Довіряє їм

§ Не боїться їх гніву чи осуду

§ Впевнена, щоб не сталося його не принизять як особистість

§ Обговорювати будуть не її, а вчинок, який потрібно виправити

§ Допоможуть, підтримають, коли їй погано

§ Дитина твердо знає, що ви на її боці

§ Впевнена, якщо накажуть, що мудро, справедливо, в дітей, взагалі, сильно розвинено почуття справедливості, вони зневажають тих, хто її не проявляє - і деспотів, і занадто м'яких !

Якщо ви спіймали свою дитину на брехні, не поспішайте її звинувачувати. Запитайте себе : «Чому вона не каже мені правду ?» А ще погляньте на дитину як у дзеркало. Що посієш - те й пожнеш !

Далі перераховані ознаки того, що дитина говорить вам неправду. Але ще раз вам нагадуємо, що це не причина її звинувачувати. Це причина задуматися : в які умови ви ставите свою любов ? Що потрібно зробити, щоб повернутися первинної, безумовної любові ?

Отже, вас повинно насторожити, якщо дитина, розповідаючи щось, або відповідаючи на ваше запитання :

§ Намагається не дивитися вам в очі

§ Починаючи щось говорити, підносить руку до роту, в малят цей жест явний, у старших менш виразний- торкається

§ Потирає очі

§ Часто покашлює під час розмови

§ Потирає підборіддя, виски

§ Несвідомо торкається носа

§ Посмикує мочку вуха

§ Почісує шию, відтягує комірець

§ Тримає руки в карманах, бажаючи щось приховати

Ознаки, за якими визначається, що батьки говорять неправду, перераховувати взагалі не потрібно ! Не хочеться вас лякати, але діти це завжди прекрасно відчувають!

ЧИ ПОТРІБЕН ДИТИНІ МОБІЛЬНИЙ ТЕЛЕФОН?

Психологи вважають, що батьки отримують разом з мобільним телефоном можливість контролю за дитиною, але фахівці говорять, що почуття безпеки уявне. У багатьох ситуаціях дитина не має часу, щоб дістати з кишені чи ранця телефон, і передзвонити.

Купувати мобільний можна у шкільному віці  (з десяти років) Але лікарі радять: якомога пізніше! Якщо ж Ви купили дитині телефон, пам'ятайте: до 16-ти років діти часто хворіють. Особливо вони схильні до захворювання на міопію, тобто, короткозорість. Якщо ви хочете зберегти зір дитині, то не купуйте його з великою кількістю функцій. Не варто купувати таку модну модель, як слайдер. Діти погано контролюють силу рук та пальців. Часто від невмілого відкривання у верхньому куту екрана з'являється мікро-шпарина. Ремонт буде дорогим. Телефон має бути дешевим, скромним, з обмеженою кількістю функцій. Телефон має бути тільки засобом комунікації.

Мобільний потрібен дитині у таких випадках:

* якщо   вона багато часу   проводить сама, гуляє без контролю;

* коли дитина навчиться самостійно слідкувати за власними речами. Якщо іграшки часто ламаються чи забуваються у друзів, тоді мобільний купувати дитині не слід;

* важливо, щоб дитина усвідомлювала свої потреби. Якщо вона діє за принципом «Хочу зараз», то купувати мобільний ще не варто;

* треба пересвідчитись, що дитина вміє телефонувати до матері і батька. Просіть її робити «контрольні дзвінки» на ваші телефони;

* треба, щоб дитина знала ази телефонного етикету: не можна користуватися на уроках; обмежити спілкування у громадських місцях; телефонна розмова має бути короткою;

* навчіть дитину вірно витрачати її «мобільний бюджет». Чітко поясніть дитині, яким буде її ліміт бюджету на тиждень;

* не варто забирати у дитини телефон у вигляді покарання. У дитини не буде почуття поваги до своєї  та чужої приватної власності.

Чи залежить ваша дитина від комп'ютера

            Комп'ютерні ігри - риса нашого сучасного життя. Сьогодні вони стали не лише розвагою, а й певним носієм культури, оскільки фокусують сучасну мораль та етику.

            Комп'ютер, як будь-який носій культури, одні можливості для самовираження створює, а інші обмежує.

           Сучасні діти можуть легко працювати з різними комп'ютерними новинками.

           Але головне: щоб вони не потрапили в залежність від  «комп'ютерного друга», а все-таки цінували і прагнули до живого, емоційного, людського спілкування.      

СПЕЦІАЛІСТИ   визначають наступні ознаки залежності дитини від комп'ютера:

            Дитина їсть, п'є, готує уроки біля комп'ютера

            Дитина провела хоча б одну ніч біля комп'ютера

            Повертаючись додому, дитина одразу сідає за комп'ютер

            Добре почувається за комп'ютером, відчуває певну ейфорію

   Якщо дитина позбавлена можливості сидіти за комп'ютером  або вимушена займатись якоюсь іншою справою - вона стає дратівливою, неспокійною

  Дитина починає більше  часу проводити за комп'ютером і зменшує час для занять, домашніх справ, повністю чи частково втрачаючи до них інтерес

            Починає часто конфліктувати з близькими людьми через свою діяльність

            Починає говорити неправду

            Очікує слідуючого " сеансу " життя у віртуальній реальності, через що покращується настрій

СПЕЦІАЛІСТИ ЗАУВАЖУЮТЬ, ЩО 

без шкоди для здоров'я дитина може працювати за комп'ютером не більше 15 хвилин підряд, підліток - 1-2 години ( після 2 годин у 73 % підлітків з'являється  зорова та загальна втома ).

Комп'ютер може стати помічником і " другом дитини ", якщо дорослий буде розповідати про  його позитивні сторони: за допомогою комп'ютера можна створювати незвичні малюнки, сюжети, музичні твори, відшукати цікаві сайти про живу природу, історичні події тощо.

            Варто нагадувати дитині про обов'язкове виконання після роботи за комп'ютером гімнастики для очей:

        Міцно заплющити очі на 3-5 сек, потім розплющити на 3-5 с. Повторити 6-8 разів.

        Швидко поморгати протягом 30 с.

        Подивитись у вікно, знайти нійвіддаленішу точку і  затримати на ній погляд.  

        "Написати" очима цифри від 1 до 1 до 9.

        "Намалювати" очима 6 горизонтальних вісімок і 6 вертикальних.

        "Намалювати" очима 6 геометричних фігур (коло, квадрат) за годинниковою стрілкою, потім - проти.

ПОКАРАННЯ  ДИТИНИ

Покарання дитини - одна з найсерйозніших проблем сімейного виховання. Зазначимо основні принципи, порушення яких часто призводить до появи неслухняних і вередливих дітей:

•1.    Поки дитина мала, визначте для неї основні «не можна». Наприклад: не можна вириватися на вулиці, підходити до плити, залазити на вікно, відчиняти двері, хто б там не дзвонив тощо.

•2.    З них викресліть вимоги, що залежать від вас. Наприклад, заклейте розетки, поставте крючки на двері й вікна так, щоб малюк не дотягнувся, предмети, що можуть розбитися, поставте на верхні полиці.

•3.    Ваші вимоги мають бути незмінними. Не слід карати дитину за те, що робите самі. І дорослий може щось розлити чи розбити чашку.

•4.    Зауважте вік малюка. Жоден дорослий не виллє на себе кашу. Коли-небудь дитина обов'язково навчиться їсти акуратно, а поки що користуйтеся фартушком і не робіть трагедії через забруднені сорочки.

•5.    Ніколи не використовуйте образливі слова проти дітей.

•6.    Коли батьки і вихователі повторюють дитині, що вона нерозумна, рано чи пізно вона в це повірить і перестане прявляти свої здібності, думаючи, що цим уникне насмішок і небажаних порівнянь.

КОЛИ ДИТИНА ВИКОРИСТОВУЄ НЕЦЕНЗУРНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

Діти роблять це по-різному:

•·   безневинно, не розуміючи значення слова, але знаючи, що воно заборонене;

•·   розуміючи значення слова і знаючи реакцію дорослих.

Тактика поведінки дорослих

1.    Якщо дитина не розуміє значення слова й не має наміру когось шокувати, найефективніше просто сказати, що це грубе й неприємне слово, і краще його не говорити.

2.    Якщо дитина не знає значення слова, але знає, що воно заборонене:

•·   необхідно ігнорувати слова дитини і звернути на це увагу іншим разом. Дитина розчарується у лайці, якщо не справить нею на батьків бажаного враження;

•·   різке й нескладне «Досить!» впливає краще, ніж довгі тирани.

3.    Якщо дитина знає і розуміє значення слів та реакцію дорослих, потрібно:

•·   ігнорувати лайку і звертати на неї увагу лише тоді, коли дитина не лається;

•·   твердо сказати: «Ти мені подобаєшся, я тебе люблю, але те, що ти говориш, - ні!»;

•·   не звертати увагу інших на сказане. Фрази: «Ти послухай, що він говорить!», - у присутності дитини забезпечують їй і аудиторію, й увагу, що буде стимулювати, а не запобігати лайці;

•·   корисно запропонувати альтернативу лайці для вираження емоцій, наприклад, необразливе «хай йому грець».

Консультація:   "БАТЬКО"   

        Багато батьків переконані, що поки дитина мала, не вміє ходити та розмовляти, їй цілком вистачить і мами. От підросте трішечки, тоді й тато зможе брати участь у вихованні. Але якщо дитина знає ласкавий голос батька, його добре обличчя, запах, сміх, якщо вона звикла до турботливих дотиків батьківських рук, тоді тато стане для малюка такою ж важливою людиною, як і мама.

             А якщо тато постійно відсутній, пізно повертається з роботи або сідає біля телевізора, щойно переступивши поріг, це означає, що поступово батько буде витиснутий на периферію сімейного життя. Холодна зневага батька викликатиме у дитини невпевненість у своїх достоїнствах, породжуватиме комплекси.

             Досвід свідчить, що тільки в дружній парі обоє батьків стабільно відчувають до дитини позитивні почуття: утаких парах батьки чудово знають своїх дітей і турбуються про них.

             Батько – доросла свідома людина, яка напевно впорається зі своєю дитиною. Час від часу мамі найкраще дати татові можливість поспілкуватися з дитиною наодинці, відчути себе гордим батьком.

             Батько – модель ідеального чоловіка для сина. Якщо трирічний хлопчик імітує процес куріння, це означає, що його тато, швидше за все, запеклий курець. Якщо хлопчик кричить матері: «Замовкни!» - він, можливо, усього лише наслідує тата. Батькові доведеться відмовитися від усіх звичок, які він не хоче прищепити своєму синові.

 Чим старшою є дитина, тим складніше їй відчувати до батька не тільки любов, але й повагу. Вимоги дитини стають усе серйознішими: чи вміє тато плавати? Чи багато він заробляє? Чи вірить у Бога?. Підростаючи, син здійснюватиме свідоміші спроби бути схожим на батька: старанно копіюватиме його ходу, манери, стиль одягу. Якщо син ідентифікує себе з батьком, то це означає, що він захоплюється татом і хоче бути схожим на нього у всьому.

Гадання – побажання

Сьогодні твій день! Щасти тобі!

Ти така гарна сьогодні! Везіння переслідує тебе.

Сьогодні все хороше тільки для тебе!

Ти чарівна! Успіх тобі забезпечений!

Пам’ятай, тебе люблять!

Люби себе такою, яка ти є!

Вищі сили оберігають тебе!

Янголи-охоронці завжди з тобою!

Всі твої бажання реалізуються, тільки вір в це!

Сьогодні з тобою щастя і радість!

Хочеш бути щасливою, Будь!

Тобі так личить твоя усмішка, частіше посміхайся!

Життя готує тобі приємний сюрприз. Повір у це!

Все складається для тебе найкращим чином!

Настав час зробити сьогодні те, що ти постійно відкладаєш!

Скажи рідним, як ти їх любиш і вони відгукнуться тим же!

Сьогодні фортуна з тобою разом!

Ти готова зробити важливий крок у своєму житті!

Пам’ятай, ти народилася, щоб бути щасливою!

Ти неповторна і чарівна!

У тебе є все, щоб насолоджуватися життям!

Зроби собі подарунок, ти на нього заслужила!

/pp

p/pКОЛИ ДИТИНА ВИКОРИСТОВУЄ НЕЦЕНЗУРНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯb

nbsp;p style=

pnbsp;nbsp;